Якісь занадто дивні справи відбуваються останнім часом в сфері закарпатської культури. Зокрема це стосується такої ніби суто адміністративної справи, як призначення на посади директорів обласних музеїв. Ще нещодавно виник певний скандал з конкурсом на посаду очільника Закарпатського краєзнавчого музею, аж тут днями не менш дивна ситуація виникла з сусідньою і навіть в чомусь спорідненою установою – Закарпатським обласним музеєм народної архітектури і побуту.
Всі, хто хоч трохи цікавився темою, знає, що цю установу довгі роки очолює Габріела Андял. Більш компетентного, досвіченого працівника годі й шукати – Габріела Василівна працює в ЗОМНАП з 1971 року і з 1999 р. – очолює його. Її внесок в розвиток культури Закарпаття важко переоцінити: вона кавалер Ордену княгині Ольги ІІІ ступеню, заслужений працівник культури і просто чудовий керівник. Те, що унікальна музейна установа змогла у важкі для всієї культури часи не лише зберігти надбання, але й розвиватися, великою мірою саме її заслуга.
З нещодавніх пір в сфері культури відбулися певні реформи, і тепер керівника таких знакових і важливих закладів обирають на конкурсних засадах члени відповідної комісії обласної влади.
Навряд чи це могло якимось чином бентежити Габріелу Андял – за всіма показниками, та й за безумовної підтримки трудового колективу її шанси на перемогу в справедливому конкурсі не викликають сумнівів. Окрім усього іншого вона підготувала план перспективного розвитку очолюваного нею музею, який містить конкретні, а також абсолютно реалістичні кроки і заходи.
І ось раптом на сайті управління культури Закарпатської ОДА з’являється інформація про те, що 14 листопада відбулося перше засідання конкурсної комісії по добору на посаду керівника Закарпатського обласного музею народної архітектури та побуту, на якому… кандидатуру Андял Габриели Василівни відхилено! Тобто найбільш реального і заслуженого претендента просто зняли з конкурсу!
Ще більше дивує обґрунтування: «у зв’язку із наданням неповного переліку документів відповідно до ст.21-4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" від 28 січня 2016 року № 995-VІІІ».
На перший погляд все законно і логічно – якщо кандидат не представив важливий документ, комісія має право відхилити його кандидатуру. Але давайте дізнаємося, який такий серйозний папірець не змогла підготувати багаторічна керівниця ЗОМНАП, без якого комісія не може зробити висновок про компетенцію кандидатури?
В цьому нам допоможе відео, яке викладено також на офіційному сайті управління культури. З усього запису обираємо потрібний відрізок, що стосується саме обговорюваної теми:
Як бачимо, мова йде про… копію паспорту. При формальному підході буква закону додержана. Але давайте на хвилинку замислимося і розглянемо ситуацію з боку людяності. У когось є сумніви в реальності особи Габріели Андял? Можливо у голови комісії пані Фролової виникла підозра, що це фіктивна особа? Чи може в самому управлінні недостатньо документів, що підтверджують реальність особи чи її досвід і заслуги? Так в підбірці документів є указ про нагороду Г.Андял орденом княгині Ольги, підписаний не абиким, а Президентом України.
Зрештою, зваживши всі аргументи, чисто по-людськи, ще на етапі розгляду документів напередодні засідання, коли було виявлено відсутність такого папірця, важко було зателефонувати Габріелі Василівні і попросити принести ксерокопію?
Ви як хочете, але у мене склалося стійке переконання, що ми маємо справу з умисним усуненням діючого директора з посади і відвертим намаганням посадити в крісло якусь «свою людину». Можливо я й помиляюся, але це виглядає саме так. І лишається відкритим питання, хто конкретно в цьому зацікавлений?
Ми зателефонували пані Габріелі і попросили її прокоментувати цей дивний і відверто несправедливий хід подій.
– Не буду приховувати, мені справді боляче від цього. Але я вважаю себе сильною і мужньою жінкою. Я не зламаюся… – відповіла нам Габріела Василівна.
– А як це сталося і чому? – цікавимося ми у неї.
– По-перше, в переліку необхідних документів не було згадки про паспорт. Можливо, це моя невеличка помилка по недогляду. Але вибачте, в самому управлінні достатньо моїх документів, та й невже не було б правильним повідомити мене про неї? – підтверджує нашу тезу очільниця музею.
– Я з розумінням ставлюся до того, що треба давати дорогу молодим перспективним спеціалістам, – сказала вона, – один з кандидатів, Василь Коцан, працює у нас заступником директора з наукової роботи. Не маю нічого проти. Але є й морально-етичний аспект, якась порядність. 8 березня мені виконується 70 років, я збиралася піти на заслужений відпочинок, урочисто передати естафету, здати справи – це був би справжній зв’язок поколінь. Це було б правильно. Невже оці 4-5 місяців настільки принципові, що управління культури йде на відверте приниження?
Я працюю в музейній сфері з 17 років, свідомо обрала цю стезю, з якої ніколи не сходила. Мене ніхто не «проштовхував», все робила сама, власними силами і наснагою. Завжди високо цінувала своє добре ім’я, все робила з честю і совістю. Тому вся ця ситуація є відвертою несправедливістю.
– Як будете діяти далі?
– Друзі, колеги стверджують, що ще не все загублено, і рішення комісії ще можна відмінити, переглянути. Адже не відбулося як такого обговорення кандидатур, зваженого розгляду.
Габріела Василівна – людина шляхетна. Тому, мабуть, вона не озвучила й таку важливу тезу, що в самій комісії не представлені фахівці саме музейної справи. Можливо, вони б могли донести до інших членів комісії, що поняття культура і справедливість є дуже близькими, взаємопов’язаними…
Невже це не є очевидним для чиновників, які зараз на певний час причетні до такої важливої і відповідальної сфери, як управління культурою на обласному рівні?
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.