У неділю, 25 вересня, під яскравим сонцем та часом і під хмарами близько чотирьох годин тривав, певно, найпринциповіший матч сезону для чинних чемпіонів Вищої ліги американського футболу України. Ужгородські «Лісоруби» зійшлися з киянами-«Бандитами» за право вийти у фінал.
«Домашній» матч ужгородського клубу знову проходив не в рідному місті. Грали – в Перечині. Відтак надзвичайно емоційна і напружена гра проходила для наших чемпіонів майже без вболівальницької підтримки. Як кажуть, вдома і стіни допомагають. І «спортсмени у вигнанні» без тих таки «стін», а саме підтримки рідного міста, на жаль, поступилися «зубастим» киянам. Щоправда, трималися більш ніж гідно, та і є підтримки до суддівства – через спірний момент були позбавлені очок, що могли б стати вирішальними. У підсумку матч завершився з рахунком 28:36 на користь «Бандитів». Відтак «Лісоруби» змагатимуться за «бронзу Чемпіонату – зійдуться в двобої за третє місце з переможцями іншого півфіналу.
Варто зазначити: команда «Бандити» є багаторічним чемпіоном ліги, і її «монополію» на перемоги змогли здолати тільки «Лісоруби», ставши чемпіонами у минулому сезоні. Чемпіонами ужгородський клуб і буде до 8-го жовтня, коли новий визначиться у фіналі. До слова, приймати матч має таки Ужгород – це право для міста вибороли «лісоруби» як чемпіони.
Про незрозумілу ситуацію із іграми в Ужгороді Uzhgorod.in вже згадував. Хлопцям, по суті, блокують змогу виступати на міських стадіонах через самопроголошену там монополію футболістів. Чому таке ставлення до одного з найуспішніших спортивних клубів Закарпаття – незрозуміло. Утім, ані наголошення на проблемі що самих гравців, що групи підтримки, що журналістів наразі не дали результату. Клуб обіцяв влаштувати яскраве спортивне свято під час півфіналу і фіналу, втім, сам у фіналі після матчу в Перечині не гратиме…
От як напередодні написав один з гравців клубу, відомий шоу-мен Тудор Кілару: «Знаю, що для багатьох, та практично для всіх – це незнайомий, даремний, регбіподобний вид спорту, в якому складно розібратися і, тим більше, що він не заслуговує на матчі в рідному місті. Але для декількох поколінь спортсменів-аматорів ця гра важить набагато більше ударів, синців, саден, розтягнень і навіть переломів. Це сенс виходити на поле при температурі 3 градуси в зливу в Ніредьгазі або в 39 градусну спеку в Одесі. Це почасти криється десь в плутаному диханні, тривожному хвилюванні, ногах, що підкошуються, до першого удару або прийому м’яча. Це адреналін. Це відчуття, що за тобою набагато більше, ніж 300 глядачів на матчі в Баранинцях. За твоїми плечима честь. Честь улюбленого і не люблячого у відповідь ні тебе, ні твою команду міста».
А після матчу Тудор сказав: «Щемить серце. Грали б удома – можливо, виграли б».
Запеклу зустріч на перечинському полі і загалом ситуацію з клубом прокоментувала журналістка Олександра Артюхіна:
«Мені дуже прикро, що нашому місту (точніше, його керівництву) наплювати на спортивні досягнення. і не тільки в американському футболі (а у багатьох видах спорту, крім недоторканого футболу, звісно). Ідеться про якісь свої амбіції. А ще стереотипи про "120-кілограмових мужиків, які псують поле" (не знаю, побачила я псування. До слова, на Камп ноу регулярно проводять регбійні поєдинки – і нічого). Мені прикро, що ці хлопці самовіддано борються за честь Ужгорода, але не мають елементарної підтримки. Звісно, все суб’єктивно. іІє велика група людей, яка поруч з вами, хлопці, Ужгородські лісоруби / Uzhhorod Lumberjacks, що б не було. Так от, Ужгороде, дуже сподіваюся, що на брозовому двобої 8 жовтня ми зможемо довести, що стоїмо горою за наших ЧЕМПІОНІВ!!! І прийдемо їх підтримати так, що буде чути далееееко за межі Ужгорода. Знаєте, теж не сильно розбираюся у цьому чоловічому виді спорту, не дуже знаю правила, але він такий видовищний! І повболівати за СВОЇХ – мусай :)».
Сподіваймося, що все так і станеться та в Ужгороді буде місце для всіх видів спорту, а тим паче – яскравих і успішних!
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.