Двічі судимий хлопець, якого з жалю прихистив у своїй родині священик, розбещував його маленьких онуків. Днями збоченця засудили на 15 років позбавлення волі
«Не роби людям добра і не отримаєш від них зла». Як жорстоко не звучить ця народна мудрість, час від часу вона отримує своє підтвердження в реальному житті. Це ілюструє, судовий процес який щойно завершився в Закарпатті.
Господар будинку так довіряв своєму підопічному, що залишав його доглядати за малюками
Анатолій виховувався в дитбудинку. Коли батько помер, мати вийшла заміж, а вітчим пасинка не прийняв. Після закінчення інтернату він колесив по Україні в пошуках свого кутка, зупиняючись то в одній, то в іншій області, але потім знову повертався в Закарпаття. Ніякої спеціальності у хлопця не було, постійної роботи – теж. Взимку 2006 року він попався на крадіжці і отримав три роки в’язниці. Втім, суд урахував, що хлопець вперше притягується до кримінальної відповідальності, тому призначив йому випробувальний термін на два роки і звільнив з-під варти. А через рік Анатолія знову зловили на крадіжці, і він отримав реальні три роки позбавлення волі.
Через два роки відсидки хлопця умовно-достроково звільнили. Після цього він ще протягом року повинен був регулярно відзначатися в кримінально-виконавчій інспекції. Мабуть, ці формальності для Анатолія були дуже обтяжливими – нікуди відзначатися він не ходив, тому отримав три місяці за порушення правил адміністративного нагляду. Анатолія повинні були оголосити в розшук. Однак зробити це не встигли – хлопця затримали за ще один злочин, найтяжчий з усіх, які він скоїв …
Останнім часом Анатолій жив у рідному селі. Вітчим і раніше не пускав пасинка в хату, тому вдень той бомжував, а ночувати ходив на ферму. Зрештою на бездомного 24-річного хлопця звернув увагу сільський священик. Він щиро вирішив допомогти людині, що потрапила у важку ситуацію. Влітку минулого року священик запропонував Анатолію допомагати йому по господарству, а за це підгодовував його і давав кишенькові гроші. Здавалося, Анатолій почав змінюватися – кинув пити, перестав курити. Тому восени, коли почалися холоди, священик запропонував хлопцеві жити в його родині і виділив окрему кімнату в прибудові. Він повністю довіряв своєму підопічному. Давав йому ключі від будинку і навіть залишав наглядати за маленькими онуками – дворічним хлопчиком і п’ятирічною дівчинкою.
Однак незабаром мама діток, невістка священика, запідозрила недобре, звернувши увагу на дивну поведінку малюків. Вона покликала дочку і стала розпитувати про Анатолія. Спочатку дівчинка нічого не хотіла говорити (як з’ясувалося пізніше, збоченець наказав дітям мовчати, пригрозивши, що поб’є їх), але потім все розповіла. Як дядя Толя заводив їх у сарай або вів на пасовисько, як знімав трусики …
Шокована жінка розповіла про це чоловікові і свекру. А через кілька годин Анатолія затримала міліція.
«Коли хлопця судили за крадіжку, священик за нього заступався: «Візьмете гріх на душу, якщо осудите невинного»
– На першому ж допиті затриманий у всьому зізнався, – розповідає слідчий райвідділу міліції Роман Гельчінский. – Як з’ясувалося, за шість днів, які Анатолій жив у родині священика, він вісім разів змушував хлопчика задовольняти свою хіть. Брав малюка на руки і відносив у сарай або на пасовище. Чотири рази робив це на очах у сестрички. Дівчинку хлопець не чіпав. «Дорослі дівчата мене не цікавлять, – пояснив він. – Тільки хлопчики, особливо молодшого віку ».
– Цікаво, що під час розгляду попередньої кримінальної справи, коли Анатолія судили за крадіжку, священик, згодом приютив його, особисто приходив до судді і просив за нього: «Ви візьмете гріх на душу, якщо осудите невинного хлопця», – розповідає прокурор міжрайонної прокуратури Віталій Голуб, який підтримував державне обвинувачення. – Тобто людина дійсно щиро вірила, що Анатолій невинний. За ці кілька місяців хлопець поводився так, що не викликав у священика ні найменших підозр. І якби не мати, яку насторожила дивна поведінка малюка, невідомо, коли б цей жахливий злочин розкрився … Сам підсудний на першому ж засіданні у всьому зізнався і розкаявся. Але, посидівши в слідчому ізоляторі та отримавши від співкамерників «консультації», став викручуватися. Визнав тільки один епізод, а, мовляв, іншого не було – ніби його змусили обмовити себе.
На суді були присутні батьки постраждалих дітей. Подружжя вело себе стримано, злості щодо підсудного я не бачив. Хтось із них навіть вимовив: «Бог його засудить, а ми на нього зла не тримаємо». Хоча в селі, наскільки мені відомо, вчинок Анатолія сприйняли дуже агресивно. Люди говорили, що за таке його слід було б розірвати на частини.
Суд засудив Анатолія до 15 років позбавлення волі. Що ж стосується дітей, то вони пройшли консультації у психологів і ще деякий час будуть у них під наглядом.
У всій цій історії тішить одне – на зоні до насильників дітей ставляться дуже жорстко. Там Анатолій швидко зрозуміє, як слід було ставитись до людей, які намагалися йому допомогти …
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.