Продовжуємо атмосферну серію старого затишку європейського Ужгорода.
Чи не найменший обласний центр Україні, як справді європейське місто, вирізнявся особливою жагою простору. Охайні площі, нехай і незвичного для урбаністичних полісів незначного розміру, завжди вражали особливим затишком і неповторним шармом.
Впродовж років самостійності країни їхня територія раз по раз піддається потужним зазіханням. Однак, нехай із певними втратами, вони продовжують залишатися просторами повітря, якого так бракує сучасним містам. Кирила і Мефодія, Театральна, Петефі, Корзо – у різні час непростої закарпатської історії вони мали різні назви, але залишалися улюбленицями містян, як ужгородські мости, липова алея…
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.