Коли я минулого разу записував інтерв’ю з Іштваном та Родіоном, вони були на самому початку створення гурту "Вандор" і насправді все, про що йшлося, було виключно на рівні планів. Безумовно, цікавих, але ж лише планів. Сьогодні ж вирішив дізнатися, що з них на даний момент реалізовано, що змінилося, тобто наскільки просунувся "Вандор"-мандрівник на своєму шляху. отже до вашої уваги – наша друга розмова.
– Останнього разу ми зустрічалися навесні, наприкінці травня. На той момент був оприлюднений лише один трек, "Звізди мої, звізди". Що змінилося з того часу? Було багато сирого матеріалу…
І.Х.: – З того часу ми вже зробили готову програму, приблизно на годину часу. Такого якісного, плотного матеріалу, 14-15 композицій.
Родіон: – А взагалі їх десь 25 – відпрацьованих, відрепетованих…
І.Х.: – Насправді ми не встигаємо за Родіком, де він лише час і енергію бере? З нього все якось вискакує…
Родіон: – Остання композиція взагалі написана в Словаччині…
– Так-так, я слідкував за соцмережами – ви вже й в Празі встигли разом побувати…
І.Х: – Так, там був невеличкий, можна сказати закритий концерт…
Родіон: – Але поки що говорити про виступи за кордоном зарано, це більш проба була.
– Найсвіжіще, що я бачив від "Вандора", це кліп "Гудачик"…
Родіон: – Це взагалі не кліп. Наш друг, Trayan Muse, просто дав відеозапис, як він їздить Карпатами. Потягом, мотоциклом, машиною – несуттєво. Нам здалося, що цей запис просто гармонічно лягає, пасує цій пісні.
І.Х.: – Інколи не варто вкладати (і шукати!) великі гроші, знімати кліпи з десятками спецефектів. Наші краєвиди – бекграунд сам по собі насичений і самодостатній. І багато в чому ще не розкритий.
– Повернемося до музики. Готових пісень багато достатньо, а де послухати? Ходять чутки Бескидами, що у вас вже й міні-диск записаний, зведений і готовий…
І.Х.: – Та не брешуть люди, чесно кажучи… (сміється). Так, ми записали 7 композицій, зібрали їх в невеликий альбом. В нього ми втиснули ті пісні, що вже повністю готові, "вилизані".
Родіон: – І головне – різноманітні. Це і повільна лірика, і переджазовані композиції, і дещо простіше, як то кажуть, "гицалки", і більш драйвові речі.
– Ну і де його послухати?
І.Х.: – Та не пилуйся так, поки що ніде. Ми ще не робили презентацію. От презентуємо офіційно , тоді й наслухаєшся…
– Ну от, що ви за люди… Заінтригували і обламали. Ну добре, а коли ж презентація, і де?
І.Х.: – 10 грудня в "Галереї Ілько". Буде і певний сюрприз і експеримент: ми виступатимемо з хором.
– Та ну!
І.Х.: – Так, це буде дівочий хор Коледжу культури і мистецтв. Це цікаво, такого у мене ще не було, раніше працювали з симфонічним оркестром, інструментальщиками. Я сам, як ти знаєш, працюю в хорі, і часом виникають думки "от тут би якось трохи "прокачати", підсилити гітаркою". то ж буде цікавий експеримент.
– А які ще експерименти плануєте?
І.Х.: – Подивимося. От нещодавно зателефонував диригент Луцького симфонічного оркестру. Чудовий оркестр, не лише класику грають, але й обробки сучасних пісень, наприклад System of a Down. Думаю, і з ними попрацюємо.
– Зазвичай ви граєте у жанрі етно-року, з використанням саме закарпатського матеріалу. Так, вносите чимало нового, дуже урізноманітнюєте, але… Ви не відчуваєте, що це якось обмежує в творчості? Не виникає бажання зробити щось за межами етніки?
І.Х.: – Можливо, це з часом і прийде. Багато гуртів шукають нові шляхи. Але зараз нам є що сказати саме в цьому обраному стилі. Закарпатський фольклор – це ж настільки неозорі широти, що ми самі дивуємося.
З іншого боку, ми і в цьому руслі сильно змінюємося. Перші пісні і те, з чим працюємо зараз – сильно відрізняються, повір.
– До 10 грудня буду вірити, потім вже – перевіряти…
Родіон: – Мені особисто дуже цікаво підняти, оновити, представити такі народні пісні, яких люди не знають – або забули, або і не чули ніколи. А вони є, і вони чудові! Їх так цікаво знаходити, "викопувати", представляти у абсолютно новому вигляді і звучанні.
– А не відчувається, не заважає, що ви таким чином працюєте на одному глядацькому полі з "Рокашем"?
І.Х.: – Додам: і з багатьма іншими гуртами, насправді. Ну а що найкращого можеш ти показати, якщо ти з Закарпаття, і відчуваєш себе частиною, дитиною цього чарівного краю? Це абсолютно нормально, і головне – цього, як ти кажеш, поля вистачить для всіх ще на довгий-довгий час.
– Родік, а привідкрий трохи "кухню" – де ти їх береш, де шукаєш?
Родіон: – Джерела різні – в першу чергу книги Антонія Годинки, він був видатним фольклористом з величезним доробком. І те, що чуємо в селах самі, і те, що знаходимо в Інтернеті.
І.Х.: – Якщо інші гурти беруть готові народні мотиви, то Родік в музику вносить власне бачення, інколи – просто "з нуля", але все одно в народній мелодиці.
Родіон: – Ну і звісно ж, обираю тексти, в яких є зміст, а тоді вже вникаю в ритміку. Обираю тональність, відштовхуючись від тональностей Іштвана як вокаліста. Зачепило, відчув поштовх – і поїхало… Разом засіли, порадилися, дійшли сільну думку – можна працювати.
І.Х.: – Взагалі це найкращий варіант, коли разом працюють композитор і вокаліст. Часто буває так – композитор написав пісню і ходить, продає її гуртам і виконавцям. І починається: не та тональність, не той настрій, по голосу не підходить, ще якісь нюанси. А у нас такі моменти вирішуються ще на стадії створення пісні.
Родіон: – По факту – не було б Іштвана, не було б "Вандора", я б просто не писав ці пісні. Вони під конкретну людину.
– Слухайте, а я колись дочекаюся блюзу від "Вандора"?
І.Х.: – Ну, все колись може бути… Якщо буду багато пити, курити, кричати, щоб захрипнути… І тоді щось видати в стилі Лі Хукера… (сміється)
Родіон: – Ми про це поки не думали. Але з хрипотою почекаємо поки що… В блюзі багато хто зараз працює.
Для мене головне в групі – вокал. Якщо у тебе такий потужний вокаліст, то ти – на коні, ти можеш робити в музиці будь-що… Не має значення, хто з тобою на одній сцені грає – "Океан Ельзи", "Друга ріка", та все одно – ти почуваєш себе впевнено.
– Я звернув увагу, що в радіо-прокаті ви вже представлені. І львівські радіостанції крутять, і в Чернівцях…
Родіон: – Так. Ми відправляємо нові записи на FDR-media, а вони вже розсилають по станціям.
І.Х.: – Чесно кажучи, чимало допомогла введення квот на українську музику. Раніше потрапити в ефір було набагато складніше, тепер станції самі звертаються за треками в пошуках якісного українського контенту.
– Склад групи з того часу не змінився? Пам’ятаю, говорили про те, що непогано б включити в склад скрипаля. І у записах, наприклад, "Вівчарику", скрипку чути. І досить вдало…
І.Х.: – Ми багато це обговорювали. Шукали, обдзвонювали знайомих, всю область по суті. І от раз на студії зачепили хлопця, для початку просто прописати партію. Це Іштван Ясниський з Міжгір’я – чудовий хлопець, дуже добре відчуває і рок-специфіку і етно. Приглядаємося, "притираємося".
Родіон: – 28 листопада будемо грати в облмуздрамтеатрі на концерті в підтримку колеги – Василя Кохана. Тоді, по суті, і "обкатаємо" скрипаля вживу.
Родіон: – Іштван чудово співає лірику, але сам буквально вимагає драйву, важких пісень. А я дещо боюся, що з більшою ритмікою дещо губиться його колорит, який, по суті, і люблять слухачі. Тож і намагаємося балансувати, давати і те, і те. Тому й лавіруємо.
– А сваритеся в процесі роботи?
І.Х.: – Щоб доходило до сварок, образ – ніколи. Споримо – так. Але це і дає результат, кінцевий продукт не є однобоким, авторитарним.
Родіон: – У нас трохи легше в групі через те, що є двоє більш старших, а двоє більш молодих. Коли всі одного віку, часто зустрічається боротьба амбіцій, позиція "та що ти там мені розповідаєш, що ти мені "пакуєш"? В нашому ж випадку хлопці більш зважені, більше прислухаються і довіряють досвіду.
– Ага, і тут дідівщина?
І.Х.: – Ні! Ми теж до них прислухаємося, враховуємо слушні ідеї! І віддаю належне – молоді привносять багато користі і позитиву. У них буває більш свіжий погляд. Просто остаточне рішення все ж залежить більше від нас.
Родіон: – Дідівщина? Ха! Та нас двох ці молоді за пивом ганяють! Кажуть, "кіть що – будеш, діду, без нас грати!"
Обидва відверто регочуть, а я розгублено кліпаю очима… Коли береш інтерв’ю не просто у цікавих людей, але й у друзів, не завжди зрозуміло, коли хлопці жартують, а коли – говорять абсолютно серйозно. Але цим такі розмови і цікаві.
Тепер чекаємо на сольний концерт. Нагадаю – 10 грудня, "Галерея Ілько", Ужгород.
Там і зустрінемося.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.