Відсутність роботи, подеколи – навіть документів, жахливі умови життя та "дитячі" гроші як чи не єдиний дохід родини. Це – реалії з буднів ужгородських ромів.
В Ужгороді мешкають близько 5 тисяч представників цієї особливої нацменшини, є зо 5 місць компактного поселення циган, і картина у кожному з них приблизно однакова – часто навіть без водогону, не кажучи вже про систему каналізації, й, ніде правди діти: у смітті. Утім, мешканці таборів не лише нарікають на життя, а й вчать свої дітей музиці. Сьогодні у світі відзначають День ромів, і ми відвідали Радванку, аби почути як святкові мелодії, так і буденні реалії життя місцевих циган.
"Не дуже діти ходять до школи. Діти брудні, невмиті. Матері не думають за дітей. Дістають гроші, з тих грошей жиють, але не то щоби з дітей людей робити, а – навпаки…" – старша і поважна у таборі Аранка підсумовує реалції.
Все свои 70 "с хвостиком" лет живет в этом таборе , в микрорайоне Радванка, на окраине Ужгорода. Говорит: почти всегда так и жили, вот в таких условиях, изгнанники в собственном городе. Впрочем, сетует не на власть, как на самих цыган – и на матерей, которые сами проедают "детские" , и на нетрудящихся мужчин, и на малышей, что учиться не хотят. Она рассказывает: сама вырастила двух детей, имеет четырех внуков, а вот теперь и 8-9 детей – не редкость, и качает головой: "А представляете , как вот в такой семье живут?".
"З чого жиють? Так достають гроші на дітей. А є такі що нич не мають, ніякі бумажки, і нічого не дістають, бо не мають паспорта".
…Дітей на вулицях табору і справді – як зерна розсипано. Шоні і, як представився, Чікі, зараз, опів на 12-ту. не в школі.
Чому? "Бо не хочемо", а один з братів, ще, виявляється, не має "свідєтєльства". Але аж ніяк не всі діти тут занедбані, такі, що не бачили ані садочка, ані школи, ані, схоже, гарячої води і мила… Ось на цій вулиці – таки школярі. А ще й футболісти. Малі роми пишаються успіхами у грі з м’ячем – Мартін і Томі принесли показати людям з камерами свої кубки за шкільні змагання.
У дорослих свої пристрасті. Більш ніж емоційно нам показують лічильники на стовпах. З-поміж усього іншого, за ключовою фразою "держава не допомагає", на радванці нарікають й на Обленерго: лічильники для будинків встановили на стовпах, і щось вони надто багато нараховують, кажуть цигани, а ще ж і небезпечні – мають оголені дроти… Рудольф Балог показує рукою: "Люди тут жалуються – якось недобре підключали, по 18 по 20 тисяч нараховано. Та не може такого бути, та люди тут ліс не рубають, нічого не роблять, а такі гроші платять за світло – що, за лампочку і холодильник?".
Місцевий лідер Андрій Гажі розповідає: цей табір на Радванці – не найбільший, а проблеми має типові: не проведені водогін і каналізація, багато сміття, та ще ж і дорога кепська. А головне – бідують роми через те, що заробити не можуть.
"Ну, ходять металолом збирають і так проживають. Роботи нема нігде. Ми хочемо працювати, роботи нема, і люди ідуть по мусоркам". Правда, додає: готові самі прибрати сміття, яке накопичилося у таборі – тільки місто дало би машину…
Ну й як без політики? Аби змінити своє життя на краще, ужгородські роми мають намір брати участь у виборах, і то – активну. "Каждий рік, каждий четвертий рік нам обіцяють, багато обіцяють. Але з цього забувають все після виборів, забувають ромів. Ми бись хотіли свого кандидата рома в обласну раду, в міську хотілись би ми, аби ми мали свого рома-депутата" – каже Андрій гажі. Запевняє: на вибори підуть необмінно, ну, звісно, ті, хто паспорти мають…
До речі, щодо паспортів свою рекомендацію має і Золтан Тирпак: він пропонує, аби заїжджим ромам перевіряли в Ужгороді документи, бо ж надто потерпають місцеві. "Не наші роми, роми з районів приїдуть, біду тут зроблять, а потім міліція наших дітей бере. Дуже через те страждаємо, треба з цим щось робити" – каже чоловік.
…Нині ж – Міжнародний день ромів, хоч свята у таборі і не відчувається. Утім, спеціально для урочистого концерту малий Андрійко вивчив циганський гімн – і вправно виконує його на синтезаторі, що й радо демонструє гостям. Каже, вчив твір три місяці. Сім’я – горда. Андрійко належить до поважної ромської родини: сорочка чиста, хата небідна. Але він – такий само циган, як і сусіди: має власний хист та непевну долю… Утім, музика з інструменту під його руками ллється безпомильно, вільно й сміливо.
Більше кадрів – у фоторепортажі.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.