Угорщина для закарпатських етнічних угорців – Батьківщина-мати або мачуха?

Протягом ось вже досить тривалого часу чимало етнічних угорців, які народилися і мешкали на Закарпатті, виїхали на свою історичну батьківщину. У кожного з них своя історія і своя доля. Myhungary.net аналізує ситуацію з правами тих, хто, незважаючи на те, що легалізувався в країні, все ж відчуває до себе неприязне ставлення не тільки її громадян, а й держави взагалі.

«Останнім часом в Європі дедалі частіше піднімається питання про долю іммігрантів і біженців, які прибули на континент. У нинішньому році в Угорщині була широко розгорнута на державному рівні кампанія неприйняття іммігрантів і закриття кордонів. У жовтні було проведено референдум, який не підтримав ідею уряду. Однак в країні надовго оселилася ксенофобія стосовно громадян, які не народилися на території сучасної Угорщини. На зростання ксенофобії сильний вплив зробили засоби масової інформації.

«Під роздачу» чиновників міграційного та інших відомств потрапили всі категорії громадян, які цілком легально перебувають в країні. Жертвами необдуманих заходів стали громадяни інших держав, які отримали легальне право проживання в країні. Зокрема, почастішали випадки відмов у подовженні цим громадянам права на подальше законне проживання в країні.

У складному становищі опинилися етнічні угорці, в тому числі і з Закарпаття. Часом вони відчувають агресію з боку чиновників всіх рангів. Закон про громадянство, що дає етнічним угорцям право на відновлення громадянства Угорщини, спричинив хвилю патріотизму і любові до історичної Батьківщини. На її тлі тисячі етнічних угорців з різних країн прийняли рішення повернутися на землю своїх предків і пов’язати своє подальше життя з цією країною.

Проте полчища антиімміграційно налаштованих чиновників усіх відомств – міграційного, пенсійного, місцевих установ – іноді упереджено ставляться до потреб і соціальних питань громадян країни, які знову знайшли свою батьківщину. Багато громадян не можуть, по волі чиновників, користуватися медичною страховкою, мати інші соціальні права, гарантовані державою відповідно до чинного законодавства. Це порочна практика, адже ці люди – такі ж громадяни Угорщини. Вони не іммігранти, їхні права не повинні порушуватися думкою окремо взятого чиновника або «містечкової» інструкцією, яка, часом, є антигуманною.

Згідно з дослідженнями, проведеними дослідним інститутом Тарки, Угорщина є однорідною країною. В Угорщині, порівняно з іншими європейськими країнами, – найменша кількість людей, які народилися за межами країни. І навіть це число громадян знаходить своє логічне пояснення, тому що багато хто з них – це етнічні угорці, які народилися за кордоном і які переїхали з колишніх територій Угорщини – Трансільванії, Воєводини, Закарпаття (в цілому з Карпатського регіону).

У цілому, кількість громадян, місцем народження яких не є Угорщина в нинішніх її кордонах, становить близько 5%. У той час як середній показник по країнах ОЕСР (Організація економічного співробітництва і розвитку) становить близько 13%.

У кожної людини є два поняття, які дороги йому – Мама і Батьківщина. У громадян, які народилися на колишніх територіях Угорщини, – Трансільванії, Воєводини, Закарпаття – двічі забирали Батьківщину: в 1920 і 1945-1946 роках. В силу історичних подій вони фізично не мали можливості бути «територіальними угорцями». Безумовно, країна не забула про них, і уряд Угорщини, прийнявши Закон про громадянство, відкрив можливість для них відновити їхню справжню громадянськість.

Однак багато інформагентств публікують статті, спрямовані проти етнічних угорців. Зокрема про те, як літні громадяни, які претендують на соціальні виплати, «спустошили» бюджет країни. Це неправда. Хто не втрачав свою Батьківщину, той не в змозі оцінити гіркоту втрати, і ніяка матеріальна компенсація не поверне втрачені роки і можливості.

Європа має безліч прикладів об’єднання народів і держав в рамках цивілізованого процесу, без принижень і дискримінації.

Історія має властивість повторюватися, і ніхто не зацікавлений в тому, щоб європейські події 30-х років, коли перевага однієї нації над іншою стало догмою, повторилися сьогодні.»

Будьте першим, додайте коментар!

Залишити відгук