Нині туберкульоз є тією інфекційною хворобою, від якої найчастіше помирають у всьому світі. До того ж із суто соціальної хвороби переріс у загальну небезпеку. Чому? Про це розмова з фахівцем. Світлана Зеленяк – завідувачка протитуберкульозного диспансеру, виноградівський районний фтизіатр.
– Отже, Світлано, Василівно, чи можете ви нас радо повідомити, що захворювання на туберкульоз зменшилось? Чи, на жаль, ні….
– На жаль, епідемія у Виноградівському районі, як і по всій Україні, в цілому, є стабільно несприятливою, так як фіксуємо багато випадків нових захворювань. Хворіють, в основному, люди працездатного віку. Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом і оскільки Виноградівський район є густонаселеним, то неважко заразитись цим шляхом. Туберкульоз вражає не тільки легені, а майже всі органи – кістки, нирки, печінку. Крім нігтів і волосся.
– Чи існує у нас проблема відмови від щеплення?
– Щеплення – це велика запорука не захворіти. Існує вакцинація туберкульозу і ревакцинація. Тобто дітям у пологовому відділенні проводять на 3-й день від народження і дітям у 7-річному віці, у яких не привився імунітет до туберкульозу. Щоб визначити чи є у дитини імунітет чи ні, щороку роблять реакцію манту. На жаль, багато батьків відмовляються від цієї проби, вважаючи, що це небезпечно. Хочу завірити, що це є лише проба, яка необхідна для діагностики стану імунної системи проти туберкульозу. Але зараз стало набагато менше відмов від туберкулінодіагностики і реакції манту.
– Пригадую, що існувала проблема лікування людей із, так би мовити, соціального дна, яких трохи не насильно госпіталізовували. Як зараз справи?
– Тема досить актуальною залишається і зараз. Хворіють на туберкульоз не тільки соціально дезадаптоване населення, хворіють всі соціальні групи. Культурна та інтелігентна людина, яка захворіла, – її лікувати легко, бо вона усвідомлює власну проблему і не перериває лікувальний процес. Інші ж – переривають курс, відмовляються від флюорографічного обстеження. Були і випадки притягнення до примусової госпіталізації. Тут просимо допомогу у міліції та місцевих органів.
– Якщо людина вчасно виявила в себе симптоми, пройшла обстеження та лікування – чи є гарантія, що більше не захворіє на туберкульоз?
– Основні симптоми загальновідомі – тривалий кашель, підвищена температура, безпідставна втрата ваги, нічна пітливість. Ці симптоми, якщо вони є, то людина знаходиться не на ранній стадії. Але якщо планово, раз на рік, проходити флюорографію і виявиться мала форма туберкульозу – виліковується у 99% без залишкових змін. Діагноз «залишкові зміни» – це практично здорова людина, але залишається на диспансерному обліку від 3 до 10 років. І до питання повернення чи неповернення хвороби. Ніколи немає гарантії, що не буде рецидиву. Стрес, перенапруження, інфекційна хвороба, ослаблення імунної системи і туберкульозна паличка Коха, яка дрімала в організмі – може показати свою силу.
– Знаю, що хворих на туберкульоз заохочують у безперервному лікуванні. В чому це полягає?
– Дійсно, у нас є приємна новина. Глобальний фонд виділив кошти для соціальної підтримки хворих – так званий медико-соціальний супровід. Медсестра Червоного Хреста веде амбулаторно-контрольоване лікування хворого і в тому випадку, якщо хворий два тижні безперервно приймає ліки, на 15-й день отримує соціальну підтримку – 100-150 грн. на пакет продуктового набору. Враховуючи, зо хворий отримує це 2 рази в місяць, звісно, якщо вчасно лікується – то є великий стимул не переривати курс оздоровлення.
– Не секрет, що існують професійні захворювання. Чи заразився туберкульозом хтось серед медиків?
– Існує чіткий стандарт інфекційного контролю, якого повинні дотримуватись в усіх медичних закладах і пенітенціарних установах довготривалого перебування людей. За останні 5 років захворювань на туберкульоз серед медичних працівників у нашому районі, на щастя, не було.
– Один із шляхів передачі інфекції – повітряно-крапельний та побутовий. Чи безпечно в кав»ярнях вживати будь–що із загального посуду, хай навіть елегантного? Чи не переховується паличка Коха у стаканчиках та чашках?
– Сподіваюсь, що у кав»ярях та інших закладах громадського харчування дотримуються стандарту інфекційного контролю, вимог санепідемстанції як повинні обробляти і мити посуд неодноразового користування. Але пропоную, якщо ви маєте сумніви щодо охайності закладу, краще просіть одноразовий посуд.
– Технічне та лабораторне оснащення протитуберкульозного диспансеру. Вони достатнє чи відчуваєте нестачу?
– Маємо загальноклінічну лабораторію, де проводяться всі клінічні аналізи, є баклабораторія, де проводиться мікроскопія мокротиння. З додаткової апаратури – спірограм, по якому визначаємо стан легенів хворого, електрокардіограф. Якщо потрібен рентгенкабінет – направляємо хворих у райполіклініку в другій половині дня, коли там менше відвідувачів.
– Чи існує проблема з ромським населенням?
– Існує, як і в загальнолікувальній мережі. Це мігроване населення. Особливо важко застати чоловіків, тож їх найважче обстежувати. Коли планово направляємо флюорографічний автобус у ромські поселення Королева та Підвиноградова, обстежуємо, в основному жінок. Чоловіки на заробітках. Відносно лікування, серед ромів є і сумлінні пацієнти, є і не сумлінні. Все, як у нас.
– Напевно, доцільно буде завершити наш діалог, так би мовити, позитивним діагнозом – туберкульоз виліковний…
Так, однозначно. Якщо людина звертає увагу на своє здоров»я, щороку проходить флюографічне обстеження, не дає туберкульозній паличці зробити більш велику проблему в організмі на ранній стадії – тоді хвороба абсолютно виліковна.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.