Традиції «не вичерпуються», особливо у закарпатців (ФОТО, ВІДЕО)

Кажуть : «Те, що людина говорить показує її спосіб мислення, а те,  що робить руками – виявляє її душу». Дням ужгородці побачили «душу» нашого краю.

23 жовтня  увійде в історію та запам’ятається закарпатцям унікальною подією. Мова йде про показ (на моделях) закарпатського народного одягу, якому вже більше ста років.

Раніше, заходячи чи то в зали Закарпатського обласного музею народної архітектури та побуту, чи в Закарпатський краєзнавчий музей – ви могли подивитися на ці костюми лише на манекенах. У цей день вони «ожили» та «заговорили». Точніше, виходи в народному одязі двадцяти двох хлопців та дівчат, супроводжувалися змістовними коментарями дослідника вишивки та вишиванок Романа Пилипа та заввідділу експозиції музею, де власне проходило дійство, Василя Коцана.

Пари виходили на подіум і, не поспішаючи, кружляли на тлі чорно-білих старих фото слайдів. Вони показали традиційні народні речі під новим кутом.  Іншими словами, відбулася перша в краї  демонстрація старих костюмів усіх етнографічних районів Закарпаття на моделях. Умовно можна розділити наш край на високогір’я, передгірську та рівнинну зони (де жили гуцули, бойки, лемки, долиняни…). Костюми, характерні для всіх цих районів побачили на сцені. Глядачі дізналися про те, що традиційне народне вбрання найбільше оздоблювалося вишивкою, у кожного своєю. Велика кількість її високохудожніх пам’яток свідчить не тільки про її популярність в минулому, а й про високу художню культуру нашого народу.

Весь історичний колорит краю і захотілося відтворити громадському діячу Василю Савчину і автору ідеї,  активістці та журналістці Анастасії Ножці. Але без спеціалістів у цій сфері справа б не дійшла далі задуму, саме тому були долучені вищезгадані Василь Коцан та Роман Пилип.

Студентів-моделей організувала Віра Федоранич.

Окрім показу, який був родзинкою всього вечора,  до його початку Роман Пилип та Василь Коцан провели  коротку, але змістовну лекцію. Також на другому поверсі офіційно відкрили виставку зі сторічними народними костюмами та взірцями вишивки.

Як зазначила одна з організаторів заходу Анастасія Ножка: «Чудова справа породжує в мені вулкан позитивних емоцій, які дозволяють радіти життю. Але країна в біді і будь-які акції, здавалося б, не на часі. Проте  вважаю,що саме зараз нам, як ніколи, потрібно збиратися, об’єднуватися, робити щось корисне разом, популяризувати наше рідне українське так, щоб ті, хто відмовився від України зрозуміли, що зробили велику помилку… Сучасний стан в країні завжди в серці кожного патріота,  тому захід ми вирішили зробити безкоштовним (на активістських засадах), але благодійним.  Головною метою, про що неодноразово інформували в ЗМІ, був збір коштів для військових. Проте люди, напевно втомилися…»

На показі їх зібрали зовсім небагато (але збір ще триває). Усю суму разом з голубами миру та патріотичними браслетами, передадуть закарпатським волонтерам.

«Захід, як і планувалося, «оживив» найголовніше, що тільки може успадкувати край – це закарпатські традиції. Хотілося б висловити подяку учасникам акції, також величезне спасибі тим, хто відвідав дійство. Сподіваюся, воно порадувало кожного своєю індивідуальністю та патріотичним духом. Впевнений, що традиції й надалі збиратимуть нас разом і об"єднуватимуть у велику дружню родину», – підсумував Василь Савчин.

Опісля та й під час самого показу було багато різного роду відкликів.

Деяким здавалася лекція задовгою, а інші чекали, затаївши подих, аби встигти, під час дефіле студентів, пофотографувати унікальні речі.

Зал був переповненим. Глядачі дякували і фотографували елементи вишивки та костюми на моделях і опісля показу.

Фінішували фуршетом, який плавно «переріс» з показу: дівчата та хлопці, після фінального спільного виходу, зробивши останнє коло, пішли…Але повернулися з традиційним для закарпатського народу домашнім вином та чорним хлібом з солониною, яким пригощали гостей (зокрема В.Савчин).

Приємно, влучно та цінно (перш за все  для організаторів), захід прокоментував професор, історик, публіцист Сергій Федака, у якого, до слова, в цей день вийшла друком збірка поезії «Калейдоскоп календаря». Він  відмітив, що «Невичерпність традицій» – це один із найцікавіших заходів за останні п’ять років.

 Сподіваємося, цей задум від тепер стане поштовхом для нашого музею і навіть переросте в традицію. Адже кожен заклад, який має в архівах подібні цінні речі, повинен рухатися «в ногу з часом» і, заохочувати молодь дізнаватися більше про наш край та наші традиції сучасними методами.