ТОП-10 ужгородського вандалізму

Гортаючи календар історичних подій, дізнався, що в цей день 52 роки тому в Копенгагені стався досить-таки відомий акт вандалізму – у відомої на весь світ скульптури Русалоньки роботи Едварда Еріксона невідомі відпиляли голову.

Скульптуру відновили, хоча згодом вона ще декілька раз ставала об’єктом нападу вандалів.

Це стало приводом згадати найбільш нашумілі факти вандалізму в нашому місті за останні п’ять років

1. Найбільше резонансу викликала аналогічна до копенгагенської спроба відпиляти бронзову голову скульптурі. В Ужгороді від цього постраждав пам’ятник видатним художникам Бокшаю і Ерделі, що в Альпінарії. Це сталося в листопаді 2012 року.

Злочинці не встигла завершити розпочате – розріз на шиї Ерделі помітили вчасно, була підсилена охорона, а художники Василь Роман та Богдан Корж відновили скульптуру.

Раніше вже були спроби пошкодити цей пам’ятник – тоді намагалися відрізати ногу Бокшаю.

2. Не менш резонансною справою, та ще й з елементами міжнародного скандалу, став випадок пошкодження пам’ятника угорському поету Шандору Петефі на однойменній площі в серпні минулого року. Вандали примудрилися відпиляти у скульптури шаблю.

Справу взяв під особистий контроль голова обласної держадміністрації, проте до цього часу жодних повідомлень  про будь-які результати розслідування наразі не з’являлося.

На щастя, всім вистачило розсудливості не роздмухувати факт злочинних дій мисливців за кольоровими металами на політичне протистояння.

3. Можливо, найбільше емоцій викликав у городян акт вандалізму не проти пам’ятників, а проти живої природи.  В травні 2011 року в Ужгороді була висаджена ціла алея молоденьких сакур. Проте простояла вона недовго. 21 травня зранку це близько 50 саджанців (майже вся алея)  були зламані.  Відверто і демонстративно.

Збиток, що було нанесено місту,  склав понад 50000 грн. При оцінці цього ганебного випадку більшість коментаторів сходилася в думці, що політична складова є найбільш вірогідною причиною злочину.

4. Одним з найважчих гріхів вважається наруга над пам’ятью померлих. Тому великого розголосу і  суспільного засудження набули акти вандалізму на кладовищах. Так, в березні 2014 року на ужгородській Кальварії стався прикрий акт – було витягнуто з землі і розкидано десять дерев’яних та металевих надгробних хрестів. Подію пов’язували з підпільною сектою сатаністів, адже декілька хрестів виявилися перевернутими. 

Це, до речі, не перший випадок на Кальварії. Ще у серпні 2006 року тут також було пошкоджено 11 надгробків. Тоді  злочинцями виявилися три школярки 12-15 років.

5. В серпні минулого року стало відомо про схожий ниций і блюзнірський акт на іншому цвинтарі – старому єврейському. 

Тоді міліція зафіксувала, що в період з 28 липня по 1 серпня  2015 року невідомі пошкодили 19 надгробних плит.

6. Важка доля дісталася і серії скульптур-ведмедиків роботи ужгородського скульптора Михайла Колодка. Перший з них свого часу був встановлений на самісінькій площі Поштовій. Потім ведмедя перенесли в затінок парку над цією площею, "проапгрейдили" великою цифрою "0" під лапою  і оголосили знаком нульового кілометра – точки, від котрої ведеться відлік відстаней від Ужгорода до інших географічних об’єктів. 

Але саме в цьому місці скульптурою "зайнялися" молоді вандали. Спочатку йому розбили задню частину, перетворивши її на смітник.

А згодом в минулому році зруйнували повністю, залишивши самі ноги.

7.  Потерпають від вандалів і наші міні-пам’ятники, що розташовані на перилах небережних Ужа та в інших місцях.  В квітні 2014 року постраждала фігура, присвячена спортивному орієнтуванню. З неї без сліда зник стилізований спортсмен. Залишився лише компас. 

Дещо раніше, в серпні 2013 раптово зник пам’ятник бравому солдату Швейку. Пізніше було оприлюднено інформацію, що його забрали на реставрацію. Проте є небезпідставні підозри, що скульптурку просто вкрали, але автор спромігся виготовити її копію, більш вандалозахищену, і встановити на місце вкраденої.

 8. Не завжди вандалізм стосується пам’ятників та скульптур. Ба більше – останнім часом від цих акти більше  страждають так звані об’єкти громадського простору. І якщо окремі випадки «разових руйнувань»  ще залишаються за увагою людей, то коли за короткий період знищується багато об’єктів – це неодмінно потрапляє на шпальти ЗМІ. Так було, наприклад, в грудні 2014 року, коли за один день бузувіри зламали чимало щойно відремонтованих і пофарбованих лавиць на набережній Незалежності.

9. Регулярно «дістається» і площі Театральній, особливо – стінці за сценою, де розміщено герб нашого міста. Вона, як виявляється, занадто приваблива для молодих криворуких дарувань. Регулярно фарбою сюди наносяться якісь привітання з днем народження, привіти друзям та однодумцям, почас навіть перемішані нецензурщиною. 

Віддамо належне, зазвичай комунальні служби або ж власники ближчих комерційних об’єктів досить оперативно зафарбовують цей непотріб.

 10. Приймати рішення по останньому пункту нашого рейтингу ми залишимо самим ужгородцям. Адже кожен бачить прояви вандалізму в різних ситуаціях: варварському  коронуванню дерев, архітектурному безладі, «повзучому» знищенні пам’яток архітектури, парковці «оленів» на тротуарах, надмірній зовнішній рекламі та в недолугих вивісках магазинів, знищенні зелених зон та скверів (варто згадати лише легендарний парк Лаудона), байдужості чиновників до дитячої залізниці, безталанне граффіті і «теги», котрими загидили майже кожну вулицю Ужгорода  тощо.

А знаєте, що в ситуації з проявами вандалізму обурює найбільше? Те, що, власне, і  об’єднує всі ці випадки – абсолютна безкарність злочинців і неспроможність правоохоронців навіть їх виявити. За п’ять років можна пригадати лише один випадок – шаблю у пам’ятника Петефі відтяв пенсіонер родом з Дніпропетровська. Всі інші вандали залишилися невідомими.

І це – найболючіше.