Шок в Парижі ! Метро, балкон і ТЖВ …

 “Попереджений – значить озброєний”! Ця фраза трьома словами нагадує, що до омріяного знайомства з модною столицею краще підготуватись. Невгамовний і вічно молодий Париж століттями запасався сюрпризами, до яких варто налаштуватись позитивно, а деякі з них можна просто великодушно пробачити.

Цього разу почнемо зі словесних емоцій туристів, вражений вірусом “снобізму” і “заздрісного цинізму”, на зразок: “Ага, от і в них багато чого поганого в житті!”. Першими у списку будуть найменш привабливі, але такі необхідні буденні нюанси:

1. Сміття. У деяких районах Парижа не знаєш, в чому більша біда: в тому, що смітять, чи в тому, що не прибирають. Точніше – прибирають, але десь під ранок. Тому до наступного вечора ситуація повторюється. Насправді, місто населяє величезна кількість далеко не корінних французів, в яких акуратності поки немає в елементарних правилах поведінки. Також потрібно зазначити, що смітити на чистій вулиці або площі “не піднімається рука”, а от там де “своє” сміття не буде сильно виділятись із загального натюрморту — завжди морально легше. Така ж поведінка і в туристів з різних країн. Чомусь ніхто не викидає пустий одноразовий посуд, пакети, обгортки та інший непотріб на Вандомській площі ( Place Vendôme ), де знаходиться 5-зірковий готель Ritz…

Додам все ж таки “плюс” і на користь столиці. Кожнісінького ранку, починаючи з 05:00, усіма вулицями проїжджають сміттєзбиральні машини, дратуючи водіїв своїм повільним пересуванням. Перед закриттям кожен ресторанчик прибирає територію навколо свого приміщення, так само, як і готелі та інші установи. І хоча на сьогоднішній день в місті офіційно проживає близько 2 млн людей, то цілу агломерацію населяють всі 10 млн, і з них, як мінімум, половина щодня з’їжджається в 105 кілометрів квадратних (для порівняння, – площа майже 2-мільйонного Будапешту 525 кв км, а 1,7-мільйонного Відня – 415 км кв). Зважаючи на такий пасажиропотік і суміш націй, давайте визнаємо: Париж – в прекрасній “формі”! Як на мене, навіть жахливе графіті виглядає романтичнішим на паризькому будинку 19 століття, ніж на радянскій панельній коробці, оточеній далеко не найкращими пейзажами.

До усього вище сказаного, додамо “крапки над “і”: в Парижі найбільше нас приваблює атмосфера, типово паризька архітектура, мансарди, мости, панорами, Ейфелева вежа, ресторанчики, магазини, парфюмерія, косметика. Ми можемо із чистою совістю закрити очі на те, що «недоприбирали» і «недовичистили» французьку столицю до Нашого приїзду. Це той момент, коли ми повинні великодушно пробачити!

А під час перебування в місті моди і краси обов’язково зауважите, що замість гарних декорованих смітників вздовж вулиць чомусь просто висять безформені зеленкуваті сміттєві пакети. “Де ж французька естетика?” – запитаєте Ви? А відповідь криється в простому поясненні: свого часу тут вчинено низку терактів, коли вибухівку залишали в смітниках. Як результат, прийняли рішення всі закриті смітники замінити на прозорі пакети — так і місто чисте, і відсоток безпеки значно вищий. Тому, можна сказати, Париж подбав і про Ваш особистий душевний спокій за близьких і рідних, які відправляються підкорювати столицю!

2. Метро в Парижі. Переходи. Найбільша паніка виникає в той момент, коли ви бачите схему метро. Кожна лінія позначена своїм кольором і цифрою, але особливо вражає їхня кількість — ШІСТНАДЦЯТЬ! І поки в наступний момент екскурсовод чи керівник групи, чи просто добрий знайомий продовжує говорити: “це – найзручніша транспортна мережа в Європі: з будь-якої точки міста легко добратись в потрібному напрямку без запізнень, навколо Вас в радіусі 5 хв пішохідної прогулянки точно буде станція метро!” – Ви його просто не чуєте. В голові набагато гучніше колотиться: “Я в метро точно не піду! Я там загублюсь! Та мене ТРИ РОКИ шукатимуть по місту!”.. або просто “А-а-а-а-а, рятуйте-е-е, не випускайте мене з автобуса!!!”.

Дозволяємо собі перші 60 секунд паніки, а потім впевнено переходимо до наступного кроку: дізнаємося назву найближчої станції метро до потрібного місця в Парижі, куди Вам хочеться потрапити. Фіксуємо в пам»яті назву станції, на якій Ви знаходитесь, і далі … шукаєте знаки! Детальна інструкція з користування метро для тих, хто відправляється в Париж  – в кінці статті. МЕТРО – дуже вигідне! Єдиний важливий нюанс для міста: ескалаторів в підземних переходах менше, ніж сходових кліток. Підніматись і спускатись сходами потрібно буде не один раз, тому обов’язково беріть ЗРУЧНЕ ВЗУТТЯ. Забудьте про романтичні фото дівчат на високих підборах (вони зроблені з метою реклами!), краще будьте милосердними до свого здоров’я і гарного настрою. Тим, хто відправиться в гості до французької столиці наступного року, рекомендую зберегти інструкцію окремим документом в пам’яті Вашого персонального комп’ютера і перечитати перед виїздом — повірте, знадобиться! Вартість квитка 1,7 євро (при пересадці з однієї лінії метро на іншу додаткових квитків не потрібно). Купуючи одночасно 10 квитків, сукупна вартість – 13,3 євро (дешевше). Або можна купити квиток на цілий день — 10,55 євро.  

3. Француький балкон. У майже далекій туристичній юності, прочитавши в описі готелю, фразу “французький балкон”, наповнилася відчуттям закоханості і романтики. Зі словом “балкон” в нас асоціюється Джульєтта. А з іменем Джульєтта, як і з усім романтичним, тісно пов’язана любов. На щастя, тоді я не розуміла гіркої правди такого словосполучення і не здогадувалась, що у Франції головне — відчуття. У цьому випадку –  “відчуття балкону”. Причина: в Парижі цінують кожен метр квадратний і на багатьох вулицях місця для балкону просто немає. Тому інженери творчо знайшли вихід з ситуації: продовжили довжину вікна до підлоги і встановили пів метровий кований парканчик. І от зранку: Ви відкриваєте вікно навстіж, вдихаєте аромати Парижа і свіжоспечених круасанів, а замість підвіконника — відчуття наявності балкону.

4. Французькі житлові параметри. У готелях середньостатистичний розмір  номера – 9-12 метрів квадратних. Якщо раніше Ви засмагали в Туреччині, Єгипті, Хорватії або інших країнах пляжного відпочинку, то знаєте, що стандартні параметри готельних номерів  22-24 квадратні метри, що в ДВА рази більше паризьких. Як правило, в номері DBL – номер для сімейної пари з одним двоспальним ліжком — те романтичне французьке ліжко можна всього лише акуратно обійти по периметру: так Ви відчуєте стіни Вашої кімнати. Велика валіза комфортного місця для себе точно не знайде, а в ліфті може з’явитися лише три варіанти: або Ви їдете на валізі, або валіза на Вас, або їде тільки валіза — а Ви швиденько доганяєте її сходами! Будьмо справедливі: є готелі з великими ліфтами і просторими номерами, але в такому випадку Ваш готель точно не в історичному Парижі, а в районі кільцевої об’їзної дороги Періферік (Boulevard Peripherique), а то й значно далі! Там не переобладнували старі будівлі на зіркові готелі, а просто будували за новими кресленнями відповідно до функціональних потреб. Тому у відомій столиці краще просто змиритись з французьким мінімалістичним колоритом. Навіть корінні парижани вважають квартиру, розміром  від 16 метрів квадратних, зручною для проживання і здають її в оренду, як мінімум, за 500 євро. Вартість проживання у тризірковому готелі – 80-200 євро за один двомісний номер/ніч без сніданку.

5. Рататуй. Відомий мультфільм з такою назвою абсолютно не випадково “знімався” в Парижі. Досить відгодовані щурі у вечірній (інколи денний) час можуть неквапливо перебігти через дорогу або уздовж набережної Сени. І цим вони нікого не здивують! Це вже атрибут паризького життя! Як би з ними не боролися, вони там були, є  і будуть. “C’est la vie”, як кажуть французи. У Відні — годуємо білочок, в Будапешті можуть зустрітись їжачки, в Туреччині — коти, а в Парижі — щурі!

6. Офіціанти і кафе. Прохання: не сподівайтеся від паризьких офіціантів оперативності! Як тільки Ви обрали зручне для себе місце в кафе (на терасі), то майже відразу (хвилин за п’ять, а то й за десять) до Вас точно підійде офіціант. Якщо Вам пощастило, і замовлення прийняли досить швидко, то не розраховуйте отримати Ваш супчик чи стейк в такому ж темпі (напої, до речі, принесуть оперативно). У невеликих кафе офіціанти можуть навіть самі готувати блюда. Але причина не в цьому: якщо Ви будете поспішати, Вас просто не зрозуміють, адже Ви приїхали в Париж для того, щоб насолоджуватися! Зверніть увагу, що стільчики на терасах кафе розташовані не один напроти одного, а в одному напрямку, як в театрі. Тому, випиваючи бокал французького вина, маєте шанс спостерігати за справжньою виставою — театром життя. Слов’янської жагѝ “встигнути все” тут не розуміли ніколи. На початку 19 століття (в погоні за Наполеоном) російські солдати дивувались неквапливості офіціантів і постійно кричали їм: “Бистро, бистро, бистро”. Так на Момнмартрі з’явилося перше у світі “bistro”. Це сталося 200 років тому, проте темперамент французьких офіціантів з того часу абсолютно не змінився!

7. TGV (Train à Grande Vitesse) — французька мережа потягів, які можуть розвивати швидкість до 320 км/год. Зручні і комфортні в пересуванні! Відстань 240 км Париж — Тур такий поїзд долає за 55 хв. Від чого у Вас може бути шок? — від ціни. Авіа-переліт лоукостом Європою в обидві сторони може обійтись Вам дешевше, ніж одна така поїздка TGV. Як цього уникнути? Купуйте квитки завчасно – за 2-3 місяці, плануйте свою поїздку грамотно – тоді вдасться дуже вигідно зекономити. Ще важливий момент: квитки на поїзд потрібно самостійно закомпостувати на платформі вокзалу. Компостер малопомітний, але дуже потрібний. Контролерів на нашому шляху не було взагалі, але, кажуть, вони існують! 

Додаткові поради по-французьки:

–          алкоголь продають в магазинах (офіційно) до 22:00.

–          Цінні речі в готелях не залишайте.

–          В людних туристичних місцях, а також в поїздах метро слідкуйте за своїми кишенями і сумкою.

–          В нічних клубах, якщо поруч з Вами сяде симпатична молода дівчина і в процесі розмови попросить Вас замовити бокал шампанського, він Вам обійдеться дорого – 100-150 євро (в ці послуги нічого “еротичного” не входить), а не заплатити після цього Вам не дозволять!

–          Наодинці у віддалених від центру районах краще у пізній вечірній час не гуляти (катастрофи не траплялось, але сумочку з рук виривали).

–          Бути уважним — золоте правило кожної поїздки!

З відчуттями виконаного обов’язку, можу від щирого серця Вам побажати закохатися в Париж, приписати його на постійне місце проживання у Вашій душі, та завжди мати час і фінансову можливість насолоджуватись цим вічно молодим, шаленим містом з ароматами гарячого шоколаду і кохання!

***Метро*** 

• Дозволяємо собі перші 60 секунд паніки, а потім впевнено переходимо до наступного кроку: взнаємо назву найближчої станції метро до потрібного місця в Парижі, куди Вам хочеться потрапити. Фіксуємо в нашій увазі назву станції → знаходимо її на схемі ліній метро → визначаємо колір лінії, яка проходить через цю станцію, і її офіційний номер  (на карті метро в обох кінцях ліній вказані цифри, наприклад станція Anvers – це темно синього кольору лінія № 2).
• Ті ж самі дії проводимо і з найближчою до Вас станцією — визначаємо назву, колір лінії метро і цифру (номер лінії).
• Далі, наче в дошкільній головоломці, з’єднуємо дві точки (дві станції метро на карті) максимально коротким маршрутом і, нарешті, розуміємо, в якому напрямку нам потрібно рухатись.
• Важливо: кінцева станція потрібного керунку. Спустившись в метро, знайдіть кружечок потрібного кольору із цифрою лінії та назвою КІНЦЕВОЇ станції по напрямку.
• Наприклад, якщо потрібно зі станції ШАРЛЬДЕ ГОЛЛЬ-ЕТУАЛЬ ((фр. Charles de Gaulle – Etoile,Тріумфальна арка) доїхати до Монмартру (станція ANVERS), то спустившись в метро шукайте такий “знак”: кружечок темно-синього кольору (колір лінії метро), а на ньому цифра 2 ( номер лінії метро), і слово Nation (це кінцева станція другої лінії метро в тому керунку, куди нам потрібно їхати). І нехай Вас не хвилює кількість тунелів і переходів — на КОЖНОМУ повороті шукайте потрібний Вам “знак”: кружечок потрібного кольору із потрібною цифрою і кінцевою станцією по напрямку руху.
• На платформі знайдете ще одну табличку з цифрою в кружечку і кінцевою станцією — це підтвердження того, що Ви прийшли правильно.
• Якщо поїзд зупинився, а двері не відчиняються автоматично: потрібно їх відкрити, натиснувши на кнопку біля дверей. В старих поїздах кнопки немає, але на дверцятах “дверну ручку” підтягніть в гору — двері відкриються.
• Для того, щоб пересісти на іншу лінію: вийдіть на потрібній станції → піднімаєте голову і шукаєте наступний потрібний кружечок → йдете по вказівниках.
• Для того, щоб вийти зі станції метро нагору: піднімаєте голову і шукаєте вказівник SORTIE (вихід). Не шукайте типово англійський EXIT — там службові приміщення можуть бути. Шукайте тільки синю табличку з білими буквами SORTIE.
• Квиток: підходите до турнікету, вставляєте квиток (він проходить в середині автомату відстань см 20 — і виходить на поверхню), забираєте квиток — лише тоді турнікет прокручується і ви проходите. Квиток зберігати до виходу на поверхню. У часі перебування в метрополітені квиток обмежень немає.
• Існують ще 5 ліній RER (на карті позначаються не цифрою, а латинськими літерами A<B<C<D<E<), які їдуть далеко за об’їзну міста. На них перед входом берете окремі квитки, відповідно до відстані, яку плануєте проїхати. Так, поїздка до Діснейленду і назад обійдеться у 15-16 євро.