Збудований у вісімдесяті роки минулого століття, цей просторий клуб у селі Кострино Великоберезнянського району радував людей різними культурними програмами, урочистими вечорами. Але недовго тішилися вони, бо вже у 90-х чудова споруда з цегли почала, немов уражена дивною таємничою хворобою, занепадати. Коли тут завмерло життя (останньою перенесли бібліотеку для дорослих у місцеву школу), почалося розтягування згаслого вогнища культури по цеглині. Тепер тут можна сміливо організовувати для туристів екскурсії місцями людської безгосподарності (у селі ще кілька мертвих точок: колись потужний цех кухонних меблів, велика молочнотоварна ферма та ін.). Кімнат без вікон і дверей у мертвому костринському клубі багато, особливо просторий і світлий колишній актовий зал. Скільки тут можна б організувати після капітального ремонту концертів, гуртків, студій, вечорів!
Про це ніхто навіть не думає, нікого з господарів села (адмінбудинок – поруч) не хвилює велика руїна, яка щодня втрачає свою привабливість, все меншає шансів оживити величезну будову. Не допомогли звертання жителів села у різні інстанції, прохання допомогти. Ходять чутки, що будову нібито продали, але чомусь загадковий господар не приходить. А тим часом молоді просто нікуди піти, розважитись.
Візитівка села по-костринськи. |
Без вікон, без дверей… |
Чим не тема для демотиватора |
Клубний натюрморт. |
Якій Руслані ця посвята – це залишиться загадкою. |
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.