Я не хочу

Я не хочу жити в місті, яким, бодай формально, керує людина, якій байдуже все, окрім її інтересів, зисків і амбіцій. 

Я не хочу жити в місті, яким, хоч навіть і формально, керує людина, яка не вміє слухати нікого, окрім себе — спасибі, досить було. 

Я не хочу жити в місті, яким, бодай короткий час, керуватимуть люди, відомі дерибаном і напівкримінальними оборудками, у т.ч. з нерухомістю. 

Я не хочу реваншу вже списаних політиків і — маршу недополітиків, які нашвидкуруч перефарбувалися і на весь голос кричать "Слава Україні!".

Я хочу жити в Ужгороді. Але — не в місті, за яке, хоч і "поки що", відповідатиме людина, яка, коли підійдеш з ініціативою, питатиме не "як це зробити?", а "що я з цього матиму?". Цього теж уже досить. 

Просто не хочу. Якщо не хочете і ви — давайте підтягнемося завтра, у п’ятницю, ближче до 10-ї на Поштову. Тихо і мирно. Аби показати, що — ДОСИТЬ. І що нам до Ужгорода не байдуже.

Люди змінилися, а значить, змінилося і місто. Усвідомили свої помилки і готові до нового. А значить — і місто готове. Чи ж то буде готове. Й, у кожному разі, заслуговує на те, аби припинити ходити замкненим колом. Бо справді — досить.

P.S.Не у Щадеї справа, абсолютно…

P.P.S. Тому заспокойтесь і не істеріть у коментах і фейсбуках, будь ласка 🙂 Бо і цього — теж досить.