Якщо ви читали неймовірно казковий роман Дж. Р.Р. Толкіна «Гобіт, або Туди і Звідти» (а ви ж читали, еге?), то мабуть пам’ятаєте, що починається цей епічний твір з розділу «Неочікувана гостина». У цьому розділі до Більбо Бегінса прийшов старий приятель, маг Гендальф, аби сказати щось важливе, а майже слідом за ним увірвалися нахабні й голодні гноми. Які вимагали їсти й пити і поїли майже усі запаси з комори хазяйновитого гобіта, включно з тістечками, які лежали там на полицях про запас.
От я думав: які ж це тістечка можуть лежати про запас у коморі і не почерствіти й не попсуватися?! Таємницю частково прояснив російський переклад, у якому таємничі cakes були названі «кексы». А що це за кекси – пояснили наші друзі, які приїхали на Закарпаття у гості з Білорусі і привезли із собою серед подарунків кекс, який «що довше вистоюється – то смачніший». Соковитий, запашний, повний фруктів. Важкий, ситний, ароматний і солодкий. Виявилося, що це традиційний різдвяний кекс, який печуть багато де у Європі. Надто ж – у Англії та Німеччині. У Німеччині його батьківщиною є Дрезден і зветься цей кекс «штоллен». Ну і як було не спробувати спекти його й собі? Отож, до справи!
Пекти один штоллен без сенсу. Все одно вам захочеться один-два подарувати. Тому якщо вже братися до цього складного рецепту – не поскупіться. Печіть побільше.
Вам знадобиться:
• по сто грамів родзинок двох видів: темних і світлих. Бажано якнайякісніших. Грамів 150 темної кураги (сушених абрикосів), 200 грамів сушеної журавлини (клюква) та по сто грамів апельсинових та лимонних цукатів найкращої якості, які тільки зможете знайти. Усього вийде десь 700 грамів сухих фруктів. В Ужгороді можна купити це все або на Зеленому ринку біля м’ясного ряду, або у мережі магазинів «Едем» (на базарі «Білочка»);
.
• Велика жменя (грамів 300) волоських горіхів або невелика жменя солодкого мигдалю;
• 1200-1300 грамів муки;
• 300-400 грамів найкращого вершкового масла;
• Дві пачки дріджів по 42 грами;
• Чашка молока (350 мл);
• Чашка цукру (350 мл);
• Пляшка рому (ромова есенція не підійде!) або хересу, або, принаймні, солодкого ароматного вина;
• Спеції, які ви любите. Наприклад, мелений кардамон, масала для чаю чи кави. Хтось любить корицю, але з нею будьте обережні. Мускат.
• Цукрова пудра (багато!)
• Один лимон;
• Сіль.
Родзинки та сухофрукти замочуєте на ніч (або хоча б на годин шість) у ромі. Піде десь третина пляшки, не менше.
Зранку підігріваєте молоко й розводите у теплому (не гарячому!) молоці дріжджі й половину цукру.
.
.
.
Вимішуєте ретельно, додаєте муку (її треба обов’язково просіяти), мішаючи.
.
.
.
Має вийти опара з консистенцією не надто густої сметани. Ставите опару у тепле місце й чекаєте поки підніметься.
Як опара піднялася – потроху додаєте 3/4 масла, решту цукру, решту муки, залишивши буквально склянку її на «обминання». Додаєте мелені спеції. Не передайте куті меду!
.
Обминаєте тісто і відставляєте на півгодинки розстоюватися у тепле місце.
.
Тим часом смажите і січете не надто дрібно горіхи, трете цедру з лимона і чавите з нього сік.
.
Вмішуєте у тісто цедру, сік, горіхи, родзинки.
Трохи відтискуєте замочені сухофрукти і теж вмішуєте у тісто. Додаєте сіль (дрібку).
.
Місити тісто треба довго, але без запопадливості.
.
Фрукти і горіхи будуть хотіти з нього випадати, але треба місити доти, доки вони не влипнуть у нього надійно.
.
.
Якщо тісто надто липке і податливе – додайте трохи муки. Тісто має вийти важке, трохи тугіше як на паску.
.
Відставляєте тісто підходити на 3-4 години.
.
За цей час його треба двічі-тричі «обім’яти» і якщо знову аж дуже просить муки – трошки йому додати.
.
Можете увімкнути різдвяну музику – кексові буде веселіше підніматися і готуватися до випічки. 🙂
Як кекс вилежиться і підніметься – розділіть його на 3-4 частини і сформуйте з них такі собі буханці. Можете різного розміру, але тоді меншенькі треба буде вийняти швидше, тож кладіть їх на деко ближче до дверцят.
.
.
Якщо хочете, щоб кексики не надто «розпливалися» – складіть у шість разів ось такі смужки з фольги, скріпіть їх степлером і укладіть буханці у ці «бортики».
.
Дайте їм перед посадкою у піч розстоятися на декові з півгодинки. Грійте помалу духовку.
Випікати потрібно перші 15 хвилин при температурі 200 градусів, а потім зменшити температуру до 170 і тримати доки верх кексиків не зарум’яниться. Готовність перевіряти дерев’яною скіпкою, штрикнувши нею у кекс. Вийнята, вона не має бути волога.
.
Загалом, час випікання залежить від того, яка у вас духовка. Хтось радить випікати ще 40 хвилин після зменшення температури. Нам же знадобилося тримати півтори години меншенький кекс, а його «братчиків» – дві години. Утім, вони не пересохли, лишилися тугі, засмажені згори, але м’які всередині.
Вийнявши їх з духовки, просочіть їх розтопленим маслом, яке лишилося (пам’ятаєте ту четвертинку усього масла?). Вони швидко його всмокчуть і перестануть виблискувати боками.
.
Як тільки вже не блищать – просочіть їх ромом. Можна просто полити з ложки, а можна вколоти у кожен кекс 3-4 шприци рому. Тільки не в одну точку – постарайтеся їх «обколоти» рівномірно.
А тоді густо і щедро посипте цукровою пудрою і хай остаточно охолонуть.
А тепер найважче. Їсти кекси ці відразу можна, але не треба. Бо вони мають вистоятися, принаймні, 2-3 тижні. Загорніть їх у фольгу, а потім кожен кексик покладіть у окремий мішечок і сховайте у шафу на полицю.
І ось це у рецепті – найважче. До Різдва ще цілком устигаєте! 🙂
І, до речі, протягом цих 2-3 тижнів їх можна ще кілька разів просочити ромом. Колоти просто кріз фольгу, або розгорнути і полити згори. Перед подачею на стіл ще раз посипте пудрою з цукру і поріжте на шматочки.
Смачного і щасливого Різдва!
.
.
Пік і фотографував Олександр Попович з асистентами. 🙂
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.