Про “бідного” дизайнера … Чого “не помічає” Ужгород

Микола Пунейко — дизайнер. Тобто один із тих, хто покликаний творити нову якість довколишнього середовища і не спотворювати вже створене. Про це й говорять із ним Новини Закарпаття.

 — Наша спілка дизайнерів хотіла оживити навколишнє дизайнерське середовище, ввійти в Ужгородську художню раду, направити туди своїх ліпших представників, — каже Микола. — Адже дизайнерів там досі нема. І хочуть немовбито представники цієї інституції робити все дуже якісно, а виходить як завжди. Тому маємо те, що маємо.

— Подорожуючи Західною Європою, ловиш себе на думці, що стан дизайну в Ужгороді просто жахливий. Ми відстаємо на десять років від наших західних сусідів не лише через брак коштів, але й через рівень культури наших бізнесменів, спонсорів і чиновників.

— Історично сформовані центри Ужгорода, Мукачева, Берегова слугували прекрасним антуражем для постійного знімання художніх фільмів. Пам’ятки архітектури відзначаються ж не тільки екстер’єрами, але й інтер’єрами. Бо, до прикладу, ужгородську «Корону» повністю розгромили, як Іловайськ чи Дебальцево. Зникли інтер’єри, де колись знімали кінострічки. Так само в центрі старого Ужгорода, на так званому хресті, де тепер ресторан «Фанфан», знищено чудові розписи… 

— В одному з номерів «Новин Закарпаття» наприкінці минулого року зустрічалося повідомлення «Названо лауреатів обласних премій за 2014 рік». Там ішлося про номінації в галузі культури, літератури, мистецтва, але лише не про твори в галузі дизайну. Експертна комісія вважає, що недоцільно розширювати номінації через відсутність коштів у бюджеті. Тоді  чому б нам не заснувати безоплатні номінації, бодай для пропаганди творчості? Ця відстороненість від щоденної активної діяльності, роботи на громаду трохи пригнічує дизайнерів. Крім замовлень в царині сакрального мистецтва за рахунок коштів церковних громад, у них майже нема бюджетних замовлень по благоустрою міста і пофарбуванню фасадів пам’яток архітектури. А без цього творчі люди не можуть реалізувати свої творчі ідеї і продемонструвати, на що здатні.

До слова: Для Миколи Пунейка студія малювання в Самборі трансформувалася у вступ до Ужгородського училища прикладного мистецтва імені Адальберта Ерделі. Тут спеціальністю стала художня кераміка, а підсумком — червоний диплом по всіх студіях. Відтак він у 2001 році після Львівській академії мистецтв і став фаховим художником-дизайнером.