Правильно підсмажений хлібчик від Аркадія Шиншинова

А зараз я запитаю. Любітє лі ви піджареного ломтя хлібця так, як люблю його я?
Нєт, убогіє со своїми крутоооонам і тостами, отстаньте і ізидіть втопитись в блізлєжащий водойом. Я маю на увазі…( ото в мене зара морда ліца полагідніла, морщинки розгладились і вабше такой мордом можно продавать сніг ескімосам, да)… я маю на увазі ось шо…
Представте собі ніч.
Да, да, ту за котру Микола Васильович сокрушонно огорчався, шо ні, ні, не знаєте ви нікакой ночі. Токо в наше время ситуація змінилась.
Приходе така ноч і починаєцця. Шото вроді і все в порядку і повечеряв, молочка квасного кружечку прийняв, от мамина радость моладєц якой, і вроді би спать… А воно зуде… ну чото не так. І подушка вроді тепла, і дружина вже хропе, але О! не в тій тональності! І якісь складки на простирадлі, і ці кляті світлодіоди на компі зирять на тебе зеленими і червоними оками, гади такіє, Скайнет в зародише…
І тут ти тяжко зітхаєш і йдеш на кухню. Капіще, Стоунхендж мужицького одіночєства з олтарем в виді білого ящика в магнітіках. Без магнітіков то дуже аскетично. Але з магнітіками то сразу ясно – друх ми тебе помним, от собі нічо не привезли, а тобі вон скілько красоти…
но ми отвлєклісь…
В кожному уважающому себе домі є хлібниця. І там соотвєтствєнно є хліб. Ібо всєму голова, ти запомні синок золотиє слова і так далі.
То луче коли він такий, сірий, тоість не зовсім ідеально снігобілий, то конешно в стілє Марії-Антуанетти, але нам надо сірий і точка!
то ми його тихонько ріжем на такі ломті, десь в два пальця. Якшо тоньше, о получиться тоуст, а якшо ще тоньше, то не приведи боже – крутон, тьфі, тьфі, тьфі…
Ото з средньої буханки хліба малоб вийти з шість таких ломтів.
Тепер увага, Битуєт мнєніє, шо хліб можна просто поджарить і все. Глюпиє, і нєдальокіє люді так і роблять, плодя нєсовєршенство в мірє, ви поглядітє на цей світ…
Ми же візьмем гострого ножичка, любі мої дєтішечкі, і почнем різать полосочки на хлєбушку, такой сіточкой, десь на половиночку ломтіка, нє задівая пальчіков, с одной сторони строго по осям Ікс-Ігрек, с другой по діагоналі, і с шагом і глубіной десь в сантімєтр. Весь процес займає 17-25 секунд стандартного галактичного часу по Грінвічу, но результат вас ожидаєт потрясний.
Так ото. Берем чугунієву сковороду. Чугуній метал добрий, він як наш, дай боже памяті, старий дідів Жигуль. Доооовго рознаняється, але потом , конешно, хрен остановиш, скорость держить.
Тож налиєм соняшникової, пахуууучої, домашньої оліїї, від вуйни Серафими з Пацканьова, у ниї є прес, та вони лем для себе, ай мало і на продаж. Собі десь з сто літру, та і мало на продаж, зо дві-три тони. Але в неї та олія пахуча, духмяна і мазлава. Саме воно.
Дамо розігрітись, потім туди хлібці. А поки одна сторона підсмажилась, ми часничку зачистим, маслиця витягнем і з свіженькою зелениною його замісим, можно за редисочкою на огогород вийти, якшо він у вас є. Ілі там огурчиком…
Потім перевертаєм ті ломтіки. А вони то вже з одного боку підрумянились, і повєрхня в них стала, як 2D текстура оборонітєльної гранати лимонка, разброс осколков 22 метрів, да…
Ну ми конєшно допіджарюєм все, кладем то на тарілку, посипаєм часничком друбно насіченим, тарілку в середину столу, поряд сметанки, сметанка є? знач сметанки, сальця трошики, ну на палець не більше, ну на три максимум, цибульки зеленої, ну хвіст, ну три…
Молочка опять же квасного не гріх, літр… Ну два…
А тут РРРАз! Відчиняються брани до капіща і в дверях сімейство! С словами, А чим воно тут так пахне???, і шо бобри, починають бензопілити все, шо ви ото півгодини ладували. Потом – брик, всі сплять, а у вас на тарілці скоринка від хлібця і перо цибульки. Так шо не бійтесь їсти на ніч.
Не зтовстієте.)
Отаке. 🙂