У закарпатському обласному музеї ім.Й.Бокшая урочисто відкрилася ретроспективна виставка творів закарпатського живописця, члена Національної Спілки художників України Петра Шолтеса.
Експозиція, в якій представлено близько 80 живописних і графічних робіт, з нагоди його 70-річчя, яке митець відсвяткував торік у жовтні. Тому у музейних залах – картини автора, написані у різні періоди життя – тут і інтер»єр, і портрети, й урабінстичні пейзажі. Є навіть рисунки – жаржі на колег по цеху та …себе.
Тим, хто прийшов раніше, пощастило більше – міг спокійно роздивитися картини та поспілкуватися із художником. «Дуже вам дякую, шось те прийшли на мою виставку», -казав незнайомим і знайомим. І мимоволі розповідав про роботи. «Пой, Оксанко, покажу тобі Шонія, – і веде в один із залів. – Він усім коптить ковбасу. Я його намалював. Люблю малювати людей», – каже пан Петро. На картині Шоні сидить за столом із пляшкою горілки, джезвою та цігеретликом у руці (чисто закарпатська картина, каже автор). Саме за розмовами у залах й знаходили ювіляра ті, хто прийшов привітати.
А далі почався офіціоз. Мистецький критик Олена Приходько сказала про творчість Петра Шолтеса:"Мистецтво художника є віддзеркаленням стану його душі, його особистісного самовияву, творчих переконань. Картинний світ полотен пана Петра ясний і упорядкований, приязний і добрий, як і сам автор, що дивиться на довкіл доброзичливо – ясним, незатьмареним поглядом".
Тому й не дивно, що у залі був аншлаг – митця прийшли привітати представники влади, рідні (до, речі, дружина та онук теж малюють, а син та невістка полюблять кераміку) , колеги –художники, друзі, поціновувачі мистецтва.
«Малювання – це не праця, а радість, – каже пан Шолтес. Головне – знати, що хочеш на полотно передати. Та й малювати треба з любов’ю. У мене бувало так, що побачив щось у місті, то біжу додому передати це на папір». У автора особлива любов до рідного міста Ужгорода.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.