«Археологічних розкопок цьогоріч на території замку – не здійснюватимемо», – однозначно повідомив історик Олександр Дзембас, який протягом останніх 12 років поспіль керував науковими експедиціями в Невицькому. Завдяки його натхненній справі, до якої було долучено небайдужих до звитяжного Середньовіччя волонтерів майже з 30 країн, розчищено значні площі фортифікаційного об’єкту, знайдено багато артефактів, а головне – зроблено чимало відкриттів, про які раніше ніхто й не здогадувався. Зокрема, про налагоджену у 15 столітті систему постачання до укріплення води (до появи колодязя у 17 ст.) по дерев’яних трубах з гори поблизу, принцип якого використовувалась згодом у радянський час при встановленні фонтану неподалік турбази. Також в результаті копітких розвідок встановили й те, що тривалий період переправа через останній рів відбувалась не одним мостом, а двома. Інший був на Південно-Східній частині – тимчасовий. І все, як кажуть, на голому ентузіазмі.
«Якщо підрахувати, робіт виконано щонайменше на 3 мільйони гривень, – відзначив археолог, – ми не вимагали жодної копійки за це…Ще й звітувались…А перед тим, як розпочати розкопки, мусили оформляти відповідну документацію за власний кошт…І що одержали натомість?»
Нині цитадель поруч з селом Кам’яниця, хоча й у порівняно гарному вигляді, однак, аварійному. Наприклад, встановлений за Чехословацького періоду дах над головним донжоном, переконаний дослідник, простоїть не більше 12 місяців…Уже видно, що балки за століття потрухлявіли…
«Для відновлення подібних споруд – не вистачатиме коштів завжди…Але й не вихід нівелювати їх значення…Потрібно реставрувати…Стільки зусиль доклали, аби його врятувати – а виходить потрібно тільки нам. Ну і інвесторам, які б, коли б вклали великі суми, захотіли б повернути гроші чимшвидше…Яким чином? Звичайно, будівництвом кафе, встановленням імпровізованих ярмарок…І що? Вбили б остаточно автентику…», – поділився роздумами Олександр Васильович, який досліджує твердиню романо-готичного стилю з 1985…
Наразі, до експерта звертаються ті, хто вже звик щоліта мандрувати на Закарпаття, долати відстані сотнями-тисячами кілометрів, аби лиш помешкати поруч з мурами, працюючи у спеку і дощ на колишніх валах, ровах, подвір’ях в минулому міцної фортеці…Для них пан Дзембас, думає, у червні-серпні організує табір, але БЕЗ РОЗКОПОК…
Хто зна, можливо, рішення ще змінить, якщо знайдуть фінансування, проте, для цього треба вже знайти ключик для замку вищим світу цього, які опікуються пам’ятками…А саме усвідомити, що занепадає єдиний на Закарпатті замковий об’єкт, де відбувались археологічні досліджувався, і який здатен претендувати на долучення до спадщини ЮНЕСКО.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.