Непримиренні союзники

Перший місяць 2012-го ознаменувався на Закарпатті обміном «люб’язностями» між двома головними політичними гравцями — Партією регіонів і Єдиним центром. Почали регіонали, причому в цілком дружелюбному дусі. Голова ОДА Олександр Ледида в інтерв’ю обласному телебаченню підтвердив домовленості між ПР та ЄЦ про розподіл шести виборчих мажоритарних округів у пропор­ції 50 на 50 (про що давно говорили у владних коридорах та обласних ЗМІ). «Після того як буде нарізано округи згідно з новим законодавством про вибори, почнуться політичні перемовини щодо тих чи інших кандидатур по тому чи іншому округу, — сказав О.Ледида. — Але домовленості, яких було попередньо досягнуто — три кандидати від Єдиного центру, три — від Партії регіонів, — це наша позиція, ми її не змінюватимемо і так підемо на вибори». Мирна ідилія між двома союзниками тривала недовго. Через два тижні міністр МНС, лідер ЄЦ Віктор Балога дезавуював оптимістичну заяву свого союзника по обласній раді. Повідомивши про власну участь у виборах по мажоритарному округу Закарпаття (найімовірніше — Мукачівському), він на запитання про розподіл округів з регіоналами сказав буквально таке: «Я ні з ким іще ні про що не домовлявся».

Через три дні «обуреним до глибини душі» регіоналам довелося істотно підкоригувати озвучену своїм лідером «незмінну позицію». На обласній партконференції перший заступник губернатора, а паралельно перший заступник голови обласної організації ПР Іван Бушко заявив: «Перед нами поставлено зав­дання перемогти у всіх шести округах». А цього вівторка той-таки Бушко через партійну прес-службу взагалі поставив ЄЦ на «належне йому місце»: «Ніякого конфлікту між Пар­тією регіонів і Єдиним центром нема і бути не може. Не може регіональна партія, що базується в одній області і має підтримку 0,7% виборців, диктувати свої умови партії, яка при владі. Це абсурд… У країні триває нормальний процес — політичне дорослішання… У великій політиці не залишилося місця дрібним партіям. З політичної арени їх витіснили більші партії, які мають підтримку більшої частини населення країни. Вважаю цю тенденцію позитивною, оскільки регіональні партії найчастіше обстоюють інтереси не своїх виборців, а фінансових груп, які їх спонсорують. Крім того, більшість регіональних партій призводять швидше до розвитку сепаратизму в регіонах і до розпаду країни».

Таким чином, на Закарпатті де-факто стартувала передвиборна кампанія. Її початок важко назвати вдалим для регіоналів. Домовленість про розподіл округів між ПР та ЄЦ, звісно, була (таких речей не вигадують у ході телевізійного інтерв’ю). Однак озвучувати її губернаторові було недоцільно з двох причин. По-перше, ПР — партія влади, і якщо вона демонструє готовність поступитися половиною округів, — це очевидний прояв слабкості й визнання факту відсутності прохідних кандидатів. По-друге (і це головне), ніякі домовленості з ЄЦ не могли бути виконані в принципі, оскільки Балога — не той персонаж, що звик ділитися. Теперішня політична ситуація в країні складається не на користь лідера ЄЦ — розраховувати, що після об’єднання МВС та МНС він очолить новостворену структуру, немає підстав. Очевидно, Балога готується завершити свою другу каденцію керівника МНС, інакше не ігнорував би демонстративно заборону президента балотуватися губернаторам та членам уряду. А повернутися назад у владу він зможе тільки з допомогою власних депутатів. Судячи з теперішніх рейтингів, створювати більшість у новому парламенті владі буде дуже непросто, матиме значення кожен окремий депутат. Тому Балозі потрібні не три, а по можливості всі шість закарпатських мандатів. Бо в інших областях він не візьме нічого. Ось чому домовленість «50 на 50» не могла бути дотримана апріорі.

Стосунки ПР і ЄЦ, незважаючи на створення спільної більшості в обласній раді, завжди були прохолодними. Кожен дивився на союзника з підозрою і недовірою, яка відтепер лише поглиблюватиметься. І кожен тримає в рукаві запасні козирі, які спробує застосувати під час виборчої кампанії. Подальшу поведінку спрогнозувати нескладно: очевидно, вона істотно не відрізнятиметься від стратегії, застосованої на місцевих виборах у жовтні 2010-го, коли після їх завершення всі політичні гравці Закарпаття заявили про масову купівлю виборців ЄЦом. Тому різка заява першого заступника губернатора про те, що регіональна партія, яка має підтримку 0,7% виборців, не може диктувати свої умови партії влади, викликає подив. Бо на Закарпатті таке цілком можливе. І як би не вийшло так, що за результатами наступних виборів саме ЄЦ покаже закарпатським регіоналам їхнє справжнє місце. Переконлива перемога ЄЦ у 2010-му здобувалася на очах ПР і за її повної бездіяльності (див. «ДТ» за 6.11.2010 — «Куплю область. Недорого»). Очевидно, на парламентських виборах Балога діятиме так само, адже вигадати щось нове тут важко. Плюси ЄЦ — значні фінансові ресурси і досвід, плюси ПР — знання стратегії головного противника, адмінресурс і всі можливості не допустити купівлю голосів. Головне питання — чи зможе «партія влади» цими можливостями скористатися.

Утім, загострювати увагу тільки на двох головних гравцях Закарпаття було б неправильно — є й інші претенденти на шматок влади, і дехто з них може неабияк підкоригувати загальну картину. По Ужгородському округу як самовисуванець балотуватиметься Сергій Ратушняк (екс-мер Ужгорода і екс-нардеп уже підтвердив це публічно), котрий має і досвід ведення жорсткої боротьби, і необхідні фінанси. Для ЄЦ Ратушняк дуже незручний опонент, оскільки свою кампанію він будуватиме на критиці Балоги. По Свалявському округу, очевидно, йтиме нинішній нардеп від «Батьківщини», її обласний голова Олександр Кеменяш, по Міжгірському — нардеп із «НУНС» Станіслав Аржевітін. Як мінімум один представник угорських партій також візьме участь у виборах по округу, що включатиме угорськомовні райони Закарпаття (про що в недавній розмові з DT.UA повідомив голова «Товариства угорської культури Закарпаття»
 екс-нардеп Міклош Ковач). Готовність балотуватися по «гуцульському» округу (із центром у Тячеві й Рахові) висловив екс-губернатор області нардеп
 від «Фронту змін» Геннадій Москаль.

Меж округів поки що не визначено, тому говорити про конкретних кандидатів іще зарано. Однак судячи з попередньої «примірки», плановані раніше компроміси й укладені «пакти про ненапад» можна вважати недійсними, боротьба буде дуже жорсткою.

Джерело: http://dt.ua/