За два роки активного просування в області хокей перетворився із чогось міфічного й сміхотворного у реальний вид спорту: із напруженими видовищними матчами, тренуваннями команд, які ростуть, наче гриби після дощу, набором малечі, яка вже не лише сяк-так катається, а й вправно орудує ключками.
Про те, чим жив і чим може нині похвалитися спорт мужніх чоловіків, ми цікавилися після перших ігор чемпіонату області у тренера, котрого запросили аж із Херсона піднімати закарпатську хокейну цілину, і він взявся не лише за дитячу команду, а й за дорослу.
– Спершу про чемпіонат області. Його так урочисто відкривали: шоу групи підтримки, «боксерським» оголошенням кожного гравця всіх команд, промовами та призами… Це справді така визначна подія?
– Звичайно, адже останнє подібне змагання проходило у кінці вісімдесятих – понад 25 років минуло! Багатьом нинішнім гравцям ужгородських команд за тридцять або під сорок, вони тоді ще дітлахами були.
– А крім символічності, які ще критерії потрібні ЧО?
– Більшість із того, що ми робимо, – це заради популяризації гри. Тому й намагаємося зробити із матчу справжнє шоу, але ж таким і має бути хокейний поєдинок. Крім того, це обкатка для спортсменів, які на рівні області змагаються за різні команди Ужгорода, але виходять на лід разом у складі «Ведмедів» у Західноукраїнській хокейній лізі (ЗУХЛ). До того ж, це ігрова практика гравців, що не потрапляють до основного складу, проте можуть зіграти в ЗУХЛ, якщо хтось травмується.
– Які перші результати чемпіонату краю, скільки разів команда остаточно підтвердила участь і за яким графіком відбуватимуться ігри?
– Поки що стартували чотири ужгородські команди: «Ужгородські Вовки», «Шахтарські Барси», «Спартак 46» та «Синевир». Оскільки змагання має статус відкритого, то виявили бажання грати і кілька словацьких хокейних колективів та сусіди з Івано-Франківщини. Стовідсотково можу підтвердити участь лише однієї словацької збірної. Щодо інших, то ще тривають перемовини. Всі ігри відбуватимуться на катку «Ice Land» упродовж кожних вихідних (початок орієнтовно о 9.00). Завершення чемпіонату планується аж на травень.
– Які перспективи у команди в ЗУХЛ і чому цими вихідними до нас не приїхав лідер першості «Явір»?
– Це вже друга неявка до нас на каток одного з лідерів ЗУХЛ. Третя команда ліги нещодавно мотивувала свою відсутність тим, що надто далека дорога, а «Явір» злякався… прогнозу погоди – попереджали про 20 морозу. І спробуй пояснити їм, що в Ужгороді завжди тепліше. Звичайно, це любительська ліга і все можна зрозуміти. Але нам технічні перемоги не потрібні, важливіше від очок – сама гра. Все ж краще, коли можна помірятися силами з потужним суперником, тоді і вболівальникам цікавіше.
От, приміром, грали вдома зі ще одним фаворитом змагання – ХК «Калуш». Справжня драма: вели 4:1 та не змогли втримати навіть нічию – втомилися, от суперник і дотиснув. Тому ми не поспішаємо погоджуватися на технічні перемоги, а знаходимо варіанти переносу матчів – усе заради популяризації, практики та вболівальників. Щодо турнірного становища «Ведмедів», то з 10 ігор у нас 3 перемоги, 2 нічиї та 5 поразок, і в результаті 6 місце у таблиці серед 10 команд. Причому, зазначу, невдачі переслідували нас більше на початку, коли ще були незіграні та «зелені».
– За два роки в Закарпатті з нуля зародився цікавий вид спорту. В чому секрет успіху?
– Передовсім це велика кількість ентузіастів. Спочатку в 2010-му поставили каток на набережній біля ПТУ № 6. Василь Ябрик (нинішній голова федерації) та Ігор Черкашин набрали дітей, зробили хорошу рекламу катанню на ковзанах загалом. Згодом запропонували мені очолити хокейні команди. Я перед тим тренував дітей у Херсоні – там потужна хокейна кузня кадрів (4 вихованці пана Андрія нині у юніорській збірній України). За рік зрозуміли більшість недопрацювань, підійшли до питання комплексно. І коли зусиллями Роберта Горвата, Ростислава Яреми та Василя Ябрика відкрився каток «Ice Land» біля «Дастору», розробили соціальний пакет безплатного катання, набрали групи дітей, навіть автобус безкоштовний пустили – хокейний експрес курсує за стабільним графіком від Нового району та вокзалу до катка і назад.
– Яка ситуація з дитячою командою та її перспективами?
– Нам треба виховувати нову генерацію, адже з дорослих гравців усі вже у серйозному спортивному віці й на високому професійному рівні, і будьмо реалістами: вони не заграють. Із минулорічної групи дітей залишилися 5-6 найстійкіших. Тепер набираємо хлопчиків 2005-06 років, плюс доукомплектовуємо 2003-04. Тобто нині займається більше 30 дітей. Є і юнаки 1998-2000 років народження – переважно ті, хто разом із батьками грає в хокей. Поки що за регламентом у регулярних змаганнях можуть брати участь хокеїсти не молодші 2000 року народження. Але вже обговорюється питання, щоб змінити це правило. Поки що ж тренуємося, виступаємо у товариських турнірах, спарингуємо зі словаками.
– Хокей вважається травматичним і досить затратним видом спорту. Може, тому батьки з пересторогою дивляться у цей бік…
– Впевнено можу сказати, що хокей не травматичніший від того ж футболу, крім того, у нас більше безпеки – все тіло прикрите захисними обладунками. А щодо затратності – то влада і меценати готові забезпечувати реманент і форму безплатно. От при ДЮСШ «Спартак» відкрилося хокейне відділення, серед високих обласних чиновників є справжні поціновувачі й видно, що ентузіазм трансформується у реальні дії.
– А на всеукраїнському рівні відчувається підтримка хокею як виду спорту?
– Звичайно. Хокей, як і в нашій області, на підйомі. До 2012-го діяла державна програма розвитку цього виду, наразі ж розробляється нова. Шкода, що в Мукачеві так і не звели льодового палацу – це б стало серйозним поштовхом для розвитку хокею. Сподіваюся, що цю ініціативу відновлять. В Ужгороді ж, у свою чергу, біля «Дастору» запроектовано звести комплекс із басейном і катком, або ж, принаймні, перекрити існуючий.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.