На початку був Танець

Уже кілька років Леся живе в сусідній Угорщині в місті Дунауйварош. До цього вона багато їздила, вчилася і танцювала. Результат не змусив себе чекати.Сьогодні наша землячка – сертифікований вчитель східних танців. Говорячи простіше, модних нині танців живота. Але, про все по порядку.
 – Леся, ти почала танцювати досить давно. Пам’ятаю тебе більше в сучасних ритмічних танцях. Як так сталося, що захопилася східними танцями?
 – Я танцюю під будь-яку музику, яку переживаю і пропускаю через себе.Головне, що мені важливо і цінно в музиці – це інтрига і складність, прихована в простоті, і, природно, непередбачуваність. Саме східна музика, мені здається, така. В одній композиції можна почути різні ритми, характери і настрої.Романтика змінюється ностальгією, потім настає раптова ейфорія, слідом за якою приходить печаль, потім знову несподівані нотки екстазу. Ну а інтрига присутня в незрозумілому для глядача тексті пісні. Справа в тому, що східний танець (в широкому сенсі слова) – це гра. Якщо добре володієш технікою – граєш хореографією свою сольну партію в оркестрі і зливаєшся з ним, а якщо до цього ще й розумієш ідею пісні – гра стає ще цікавіше, оскільки ти перестаєш бути просто танцівницею, а розповідаєш за допомогою танцю не просто чиюсь історію , а свою власну. Хіба такий глибокий і складний аналіз пісні для виконання окремого танцю не інтригує? Мене навіть дуже сильно!
 – Сьогодні для тебе східний танець – це ще хобі чи все-таки професія?
 – Я б сказала, що сьогодні для мене це «професійне хобі». Професію все- таки хочу більш стабільну і довготривалу, хоча зізнаюся, на життя заробляю танцями з 16 років. Тому можна подумати, що це моя єдина і «вічна» професія.В моєму випадку танці все ж прибуткове хобі і захоплення, але дуже серйозне і надовго.
 -Ти взяла собі псевдонім Воль-ме. Що це означає?
 -Усіх цікавить значення «Воль-ме»! Думаю, якщо скажу, що насправді це слово нічого спільного з арабським світом не має, то ще більше заінтригує … Це корейське слово китайського походження і означає «Місячне квітка». Може здатися дивним, чому для арабських танців я вибрала таке далеке і «чуже» ім’я, але я можу пояснити. 2 роки я прожила в Кореї під цим ім’ям, ну і природно, моє небажання бути схожою на когось зіграло свою роль. Двоє моїх вчителів з Єгипту дали мені милі арабські імена, але, боюся, серед танцівниць східних танців вже є дуже багато Вард і Лоли. Таким чином, на сцені я залишаюся майже собою, просто з «корейським» минулим – Воль-ме!
 -Впевнена, що у більшості людей східний танець асоціюється виключно з танцем живота. Насправді це ж не так, правда? Адже і ти танцюєш в різних стилях. Так в чому ж різниця?
 -Різниця дуже велика. Якщо людині, який замовив на обід сома, подадуть оселедець? Адже теж риба? Є різниця, правда? Так само і з східними танцями. Так от, є народний арабський танець (їх багато і до них відносяться народні танці всього арабського світу), є окремо танець живота (тут і класичний танець живота або класичний Орієнталь, і Ракс-шарки в стилі «кабаре»). А між народним арабським танцем і танцем живота є унікальний стиль – народний (фолк) Орієнталь, в якому є елементи народних танців, танцю живота і класики. Кожен з видів строго визначається, в першу чергу, ритмом, специфічним стилем виконання, ну і костюмами. До недавнього часу я танцювала в різних стилях, але після останньої подорожі до Каїра, вирішила зупинитися на класиці і фолк Орієнталь.
 -Ти володар 4-х перших місць у престижному конкурсі танцю живота Центральної та Східної Європи. Хто змагається в таких конкурсах? І як так вийшло, що українка настільки глибоко змогла освоїти такий тонкий вид мистецтва – темперамент грає роль?
 -Я не люблю змагання, де журі більше знає теорію, ніж практику і тому вибираю тільки ті конкурси, де серйозно судять або де просто треба бути. В 2010-м на змаганнях, де членами журі були відомі на весь світ зірки, педагоги та мистецтвознавці, я завоювала 4 перших місця в 4 номінаціях в категорії «професіонали-солісти». Вік у нашій справі ролі не грає. Окремо змагаються учасники ще в дуетах, маленькими і великими групами.
 -А що оцінює журі?
 -В першу чергу оцінюється танцювальна підготовка, тобто: техніка (рук, корпуса, стегон, колін і м’язів живота) і ритміка. Потім, природно, досконалість образу (гармонія між музикою, хореографією, виконанням і костюмом) і, само собою, артистичність. Це найголовніші критерії.
 -Тобто, в першу чергу, східні танці несуть в собі духовну і естетичну складову. А для здоров’я наскільки вони важливі?
 -Східні танці для мене – більше мистецтво, ніж спорт. На такому рівні це корисно для здоров’я і приємно для душі. І, зізнаюся, в цьому і є суть танцю.Але якщо ставиться до танців як до спорту, то здоров’я в ньому мало.Травмується навіть хребет (особливо поперековий і грудний відділ). Дівчата, які активно займаються народним іракським танцем, отримують травми у шийному відділі. Як і в будь-якому професійному спорті, здоров’я тут мало.
 -Барвисті, дивовижні костюми для східних танців напевно теж мають якийсь сенс?
 -Костюмом можна і прикрасити танець, і, навпаки, повністю зіпсувати. Перше вдається рідко, останє ж, на диво часто. Все залежить від того, в чиїх руках танцівниця: якщо вона сама і хореограф, і режисер, то їй легше зорієнтуватися і підібрати костюм. Якщо ж вона має керівника, то вибір за ним. У кожному разі, для класичного Орієнталь вибирати потрібно класичний костюм, який складається з 2 частин (топа і спідниці). Костюм може бути оформлений аксесуарами: на спідниці має бути широкий пояс з густо вишитими спадаючими бісерними нитками. Народні костюми в традиційному варіанті для європейського ока досить смішні і дивні. Однак і вони потрапляють під пильне око моди і набирають дуже елегантних і сучасних штрихів. Без обробки вони дуже прості, скромні і «закриті». Для Ракс-шарки (кабаре-стиль) – костюми не мають кордонів. Хтось танцює навіть в міні-спідницях, що  дискредитує танець живота, але, можливо, саме це і розкриває суть танцю – кабаре. Такий підхід до вибору костюма важливий для участі в змаганнях. Для простих публічних виступів їх можна вибирати залежно від місця виступу, часу, публіки, або просто від настрою танцівниці.  

-Східні танці зараз в моді. Але чи всі можуть почати танцювати – вік, фігура грають роль?
 -Перевага східних танців в тому, що з віком вони стають ще краще. А  вчитися танцювати можна буквально з перших кроків. Що стосується форм тіла та естетики … Оскільки, я – володарка мініатюрних форм, все ж вважаю за краще великі форми, але «розумно-круглі».
 -Смію припустити, що такі танці можуть і розкріпачити жінку …
 -Згодна. Східні танці можуть зробити більш розкутою і «вільної». Але все залежить від того, наскільки розкріпаченою дівчина хоче бути.
 -Для більшості людей – bellydance – красивий, еротичний і екзотичний танець. Деякі впевнені, що це танці для спокушання чоловіків. Згодна?
 -На 50 відсотків твердження вірне. Для рядового араба – це не просто спокусливо і еротично, це гріховно і хибно. Для мусульман танець живота – рівносильний нашому стриптизу, а який же стриптиз без спокуси та еротики, а тим більше, без гріха? Якщо дівчина в релігійній сім’ї займається танцем живота, від неї відмовляються. Але для європейського глядача, я впевнена, це більше мистецтво з елементами екзотики, ніж спокуса.
 -А як же характерні рухи стегнами, від яких в основному і заводиться публіка?
 -Якщо відверто, публіка заводиться в першу чергу на все, що ново і блищить.На костюм, на красиві форми танцівниці, на музику. Рухи стегнами починаються ближче до середини танцю. До цього часу глядачі вже повинні бути «заведені». Хоча й не виключаю, що удар стегном – дуже сексуальний і спокусливий.
 -Кілька років тому в Ужгороді пройшов концерт «Сузір’я Халіфи», де танцювала і ти. На твій погляд, публіка в Україні готова сприймати bellydance як мистецтво, а не як ресторанну розвагу? Можеш порівняти і з європейською публікою.
 -Та публіка, для якої я виступала на концерті в Ужгороді, в кілька разів правильніше сприймала танець живота, ніж будь-яка європейська. Це дуже приємно. У наших людей свій, специфічний підхід розуміння танцю живота, але все ж він вміщається в рамки естетичного. Проте, це твердження суб’єктивне і виходить з мого гастрольного досвіду з Україною.
 -Чому будеш вчити ужгородських дівчат 19 лютого?
 -Як я вже говорила – для себе я вибрала Орієнталь класичний і народний.Чому? Тому що – це основа східних танців, в яких є певні правила і техніка виконання. І ще – це «скарб» натхнення для створення шедеврів. Орієнталь фолк – це щось нове для наших, і не тільки, танцівниць. Мало хто з професіоналів, працюють в цьому жанрі. Він складний, оскільки, хореографія іноді віддаляється від мелодії і слідує тільки ритму. Для європейського сприйняття – не завжди просто. Я постараюся так вчити, щоб після уроків залишилася не тільки хореографія, але і поняття фолк Орієнталь. Наступний крок – класичний Орієнталь. Це начебто перший урок танцю живота, але не просто в рухах, а в хореографії. Танець живота – легко вивчити, але важко виконати.
 -Не сумуєш за рідним містом? Ужгородка Леся, танцююча ballydance, приїде незабаром сюди з концертом?
 -Ще один концерт в Ужгороді … Хотілося б, можливо … колись …