Можна сказати, що осідок Діл належить до категорії “вимираючих” населених пунктів. А колись тут вирувало життя… На порівняно невеликій місцевості нараховувалося більше 80 дворогосподарств з населенням майже 300 чоловік.
З історичних джерел дізнаємося, що понад триста літ тому в непролазних дрімучих лісах блукали грабіжники, не знаючи, де поділити награбовані “трофеї”, називаючи місцину долом. Згодом тут, ховаючись від ворогів чи непроханих гостей, поселився мешканець з Репинного за прізвищем Мица, який облюбував собі місцину біля кришталево чистого джерела, де й викопав криницю. Це місце й дотепер ще називають на місцевому діалекті “маштріська” криниця, так як перший поселенець був надзвичайно вмілим майстром.
Колись тут функціонували бібліотека, початкова школа, ФАП, сільський клуб, греко-католицька церква, державний магазин тощо. Будівництво нової дороги, яке фінансував тодішній колгосп, використавши при цьому майже 4 га землі, так і не завершилося, бо не встигли до розпаду сільського господарства встановити п’ять бетонних труб для стічних вод на повороті через зворинку. Тож тепер при екстремальних ситуаціях на присілок не може доїхати ні карета швидкої допомоги, чи, не дай Боже, пожежна машина…
На даний час на Ділу діють лише початкова школа та приватний магазин, у який своїм власним транспортом доставляють товари першої необхідності. Про осередки культури та медицини доводиться тільки згадувати. Місцеві дітлахи добираються у Репинську ЗОШ І-ІІІ ступенів більше 3 кілометрів пішки, а в негоду “заочно” навчаються вдома.
То ж, мабуть, зразу стає зрозумілим, чому з року в рік у присілку зменшується населення і молодих людей тут можна побачити все рідше й рідше…
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.