Хай-тек на уроках

Закарпатську ниву освіти засіяли надсучасним зерном – і сьогодні в класах недоступні раніше хімічні чи фізичні досліди розглядають на інтерактивних дошках, виспівують у караоке й переглядають історичні відеоролики.
 
Є така хай-тек-колиска і на Мукачівщині – у Великолучківській ЗОШ І-ІІІ ступенів не лише «технологізували» заняття, а й привчають школярів до роботи на екоділянці. Сама ж директорка школи, Надія Рубіш, надихає працелюбністю і вчителів, і учнів – он вони, якраз поспішають на уроки на велосипедах.
«Біла, як гусятко», – вказує на школу Надія Іванівна. «Гусятко» давно вже стало її другою рідною домівкою, а з поміччю свого колективу жінка виростила із закладу справжнього «лебедя». Нині Великолучківська ЗОШ – одна з ліпших на Мукачівщині, а науку тут опановують 907 дітей – найбільше в усьому районі. 
Знання «утеплюють»
А на початку минулого століття по мудрість діти ходили до 2-поверхової будівлі і трьох маленьких шкіл, розкиданих по всіх Великих Лучках – на вулицях Аломській, Ґанджійовій і Ловговичанській. Поміж корпусами відстань сягала іноді за 4 кілометри, тож учителям доводилося пробігати великий шмат дороги, аби потрапити на уроки. 1983-го коштом тодішнього колгоспу імені Леніна звели освітній заклад. Саме тут і навчалася Надія Рубіш – майбутній філолог, спеціаліст вищої категорії і директор школи. Любов до науки їй змалку привили родина, перші педагоги і профорієнтаційна робота.
«За радянських часів ми були вожатими в учнів початкових класів, а коли стали комсомольцями – й у піонерських, – пригадує. – Видно, це зіграло значну роль, бо могли відчути смак педагогічної праці. Та й тоді вчитель був беззаперечним авторитетом. Навіть удома батьки виховували дитину: учителеве слово правильне і доброзичливе. Нині ж помічаю чимало геть не позитивних моментів – наприклад, у вимогах педагога деколи сумніваються, можуть іноді образити…». 
Бути педагогом Надії Іванівні веліла доля ще й «календарна», адже народилася жінка у Міжнародний день учителя й цієї п’ятниці відсвяткує свій 44-ий день народження. 
Нині Великолучківська ЗОШ потрапила в число навчальних закладів України, де запровадять сучасні енергозберігаючі технології відповідно до Кіотського протоколу, аби зменшити викиди вуглекислого газу в атмосферу: замінять вікна і вхідні двері, утеплять мінватою дах і зовнішні стіни, поштукатурять їх. За останні ж роки тут відремонтували харчоблок, спортзал, їдальню, замінили труби, встановили сучасні котли.
Хімія на «інтерактивці»
«Урок у традиційній формі, – каже Надія Іванівна, – коли учень уважно слухає, а вчитель розповідає і пише крейдою на дошці, канув у Лету. Дитину педагог насамперед має навчити вчитися, шукати й сприймати новий матеріал. Цьому, зокрема, сприяють віртуальні лабораторії, адже не завжди можемо показати дослід із хімії чи фізики наживо. Нині ж усе це транслюють на інтерактивній дошці. 
У відеороликах, наприклад, поетапно покажуть, який розчин вливати у колбу, як помішувати, як потому змінюється колір рідини… Або ж – продемонструють з’єднання провідників, чого раніше не дозволяла техніка безпеки».
Наразі у Великолучківській ЗОШ є два комп’ютерні класи, мультимедійний комплекс, дві інтерактивні дошки. Школа має сторінки в соцмережах, візьме участь в електронному проекті Щоденник.ua – електронному класному журналі, у якому батьки в онлайн-режимі зможуть побачити успішність дитини. Педагоги реєструються у «Відкритому світі», який розробляє плани занять, дає змогу вчителеві краще підготуватися, вдосконалює його методику.
У школі проводять семінари, де вчаться, як «технологізувати» заняття й розвивати творчі здібності школярів. Тож не дивно, що торік 26 учнів вибороли призові місця на районних, а ще троє – здобули бронзу на обласних олімпіадах. Шкільний хор, який діє майже вісім років, переміг у районному конкурсі-огляді. Змагаються діти в спорті, навіть фільми про екологічні проблеми села знімають. 
Не покидають науки і випускники школи – з-поміж них є вже і професори, і доктори наук. Наразі учителі міркують, як зорганізувати для дітей інтерактивні мовні конкурси.
У школі діє понад 20 гуртків на будь-який смак: учні співають, танцюють, малюють, вишивають, в’яжуть, куховарять, культивують кімнатні й лікарські рослини, подорожують, досліджують історію краю, йдуть у волонтери, гоцають м’яча, збирають інформацію для шкільного музею етнографії… А цьогоріч ще й власний літературний театр матимуть. «Влітку обов’язково збираємо лікарську ромашку, липу. Проводимо виставки вишитих рушників, великодніх серветок, писанок. Тісно співпрацюємо з райвідділом освіти Мукачівської РДА, із садочком № 2 «Колосок», Закарпатським еколого-натуралістичним цент¬ром, – вони нам дуже допомагають», – зауважує директор. У День учителя тут є добра традиція: учні, батьки й учителі купують один в одного квіти. Торік на зібрані від акції гроші пошили діткам танцювальні костюми, решту віддали Ракошинській лікарні.
За останні роки кількість учнів у Великолучківській ЗОШ трохи зменшилася. Проте більшає школярів серед ромів – наразі їх майже 160. Частина з них ходить на уроки до двох класів неподалік ромського табору в селі. Інші хочуть вчитися в головному корпусі й добре відвідують заняття. Є в школі й три вечірні класи – о 16 годині за парти тут сідає 81 старшокласник. «Це рівний доступ до освіти всім дітям. По-різному життя складається: комусь треба допомагати сім’ї, працювати, а вечірні школи дозволяють продовжити навчання і здобути загальну середню, а потому й вищу освіти».
Велогараж юннатів
Біля школи – гори велосипедів. Надія Іванівна каже, для місцевих мешканців це не дивина, адже у селі здавна звикли їздити на «двох колесах». Більше половини учнів й учителів на уроки крутять педалі, тож неподалік навчального закладу звели справжній велогараж. «Велосипедів навіть не охороняємо – їх у нас ніхто не краде. До того ж, у такий спосіб пропагуємо здоровий спосіб життя й екологічно чистий транспортний засіб».
Майже всі учні Великолучківської ЗОШ – юннати: озеленюють класи, коридори, висаджують дерева на подвір’ї. На шкільній навчально-дослідницькій ділянці вирощують гібриди кукурудзи, помідорів, горох, мелісу, м’яту, спостерігають за впливом мінеральних добрив на рослини, підживлюють городину. Перемагають на краєзнавчих конференціях, змагаються у всеукраїнських зльотах учнівських екобригад. «Все-таки ми аграрний регіон, і чимало батьків наших учнів вирощують огірки, помідори, співпрацюють з угорськими та голландськими фірмами. Тож, окрім науки, мусимо прищеплювати дітям і любов до землі, до праці. Комусь треба й хліб вирощувати».
Сама Надія Рубіш на роботу теж їздить на велосипеді й залюбки разом із учнями порається на «шкільному городі». Найприємніший спогад учительки української мови і літератури – про третє місце на обласній олімпіаді… з фізики і відзнака за найкраще виконаний експеримент. Грамоти вона зберігає досі.
«І чоловік, із яким цього літа відсвяткували срібне весілля, і сини вчилися у Великих Лучках, – каже Надія Іванівна. – Тут я була і головою Ради дружини, і секретарем комсомольської організації, змагалася на олімпіадах… У цій школі – все моє життя, себе без неї не уявляю».