Дикх тхе на бістер!

Дивись та не забувай! Під таким гаслом ромською мовою цього року відбувся  пам’ятний візит молоді України до Кракова.

До складу  делегації входила як ромська, так і  молодь представників інших національностей: Андрій Бондаренко та Дмитро Коваленко, Петро Русанєнко з  Києва, Марина Стрільчук з Дніпра, Роман та Катерина Флора з Одеси, та автор  цієї публікації – Віктор Човка.

Метою нашої поїздки було спілкування учасників (а їх було  понад 250 осіб з різних куточків усього світу)  з жертвами переслідувань під  час нацистського терору. В офіційній частині, яка мала назву «Пам’ятні зустрічі», були організовані бесіди з колишніми в’язнями концтаборів та звучали їхні  розповіді про те, як вони  пережили страхіття  Голокосту. Зокрема в нашій групі ми з хвилюваннями  слухали  розповідь вже літніх людей: пані  з Польщі та  Раймонда Жерома з Франції. З уст очевидців ми змогли зрозуміти, як важко було вижити той страшний час. У кінці розмови відбулось жваве обговорення, аби ми зрозуміли, як необхідно боротись, щоб  не допустити повторення переслідування людей за національною, етнічною ознакою.

Наступного дня, 31 липня, ми відвідали концентраційний табір Аушвіц: бараки для в’язнів, газові камери крематорію, ромський 13-й блок, камери зберігання власних речей людей, які прибували до табору… Для багатьох із нас було шоком побачити, як людьми була створена система зі знищення тих, кого вони вважали не вартими життя. 

Потім учасники програми «Дикх тхе на бістер» ( «Дивись та не забувай» ) відвідали філіал концентраційного табору  Аушвіц – Біркенау. Якщо в першому таборі на мене  наводив жах вигляд особистих речей та фотовиставок, то в Біркенау неможливо було дивитись на те,  як тримали людей у жахливих умовах, аби вони страждали та  помирали від важкої праці,  холоду, недоїдання та знесилення, працюючи  майже на 500 підприємствах, що були розташовані навколо концентраційного табору.  До речі, деякі з підприємств  працюють і сьогодні…

1 серпня ми були залучені до роботи в семінарах і тренінгах. Досвідчені лектори розповідали про загальну історію ромів, надали  цікаві факти  з ромської  минувшини.  Звернули увагу  на вплив ромського мистецтва на формування стилю фламенко в Іспанії, внесок ромського  мистецтва в літературу на прикладі творчості Матео Максимоффа з Франції. Але основною темою, звичайно, було дослідження трагедії геноциду ромів. Інформація подавалась на конкретних прикладах з життя людей: один з них – німецький боксер Іоганн Вільгельм Тролльман, більш відомий  як «Рукелі». Найбільш вражало мене те, як з мовчазною згоди більшості знищувалися люди певних національних меншин на «законних підставах».

Відомо, що події1944 року,  які сьогодні відзначаються другого серпня,  розпочалися ще першого серпня. Ми були враженні тим, наскільки організовано вшанування цих дат відбувається в Польщі. О п’ятій годині першого серпня по всій Польщі пройшла «Хвилина  Пам’яті». Всюди в зазвучали «сирени спомину» і люди вставали та  вшановували пам’ять загиблих в часи нацистського терору. Наша група теж вийшла на подвір’я університету, де проходили семінари та тренінги,  ми всі згадували трагічне минуле.

Другого ж серпня традиційно всі учасники зустрічі ще раз відвідали Аушвіц. Цього разу – у більш розширеному форматі. На ній були присутні представники дипломатичних корпусів Польщі, Німеччини, Росії, Угорщини, Австрії, Чехії, Словаччини. Ромські делегації майже з усього світу, серед яких були і в’язні найбільш відомих концтаборів, в яких утримувались роми: Майданек, Белзец, Треблінка, Лета, Хелмно, Сабібор.

Урочиста частина та реквієм «Дикх тхе на бістер» розпочалася з виступів представників різних країн Європи: Польщі – Романа Квятковского і Тадеуша Якубовіча,  Йозефа Гаврона, Німеччини – Романі Розе та Петера Гюленрейнера, Голландії –  Лони Страус-Дрейсік,  Угорщини – Ласло Телекі, Словаччини –  Гейзи Адам. 

Під живу траурну мелодію, яка виконувалась ромським музикантами, біля монументу пам’яті загиблим ромам відбулося покладання вінків учасниками делегацій різних країн. По її завершенні ми відвідали музей- синагогу, де ознайомились більш детально із свідченнями геноциду єврейського народу.

В останній день нашої зустрічі пройшов заключний семінар-тренінг, на якому були підведені підсумки нашої роботи. Представники від кожної групи виступили з власними презентаціями про почуте і побачене. Головним лейтмотивом було – не допустити у майбутнього проявів геноциду щодо ромів в сучасному суспільстві. Цікаво відзначити, що презентації велися одночасно кількома мовами – ромською, англійською, німецькою.

Ми вважаємо, що подібні зустрічі надзвичайно важливі для молоді Європи, аби всі люди жили в мирі та злагоді, не забуваючи людські цінності, а ромська національна меншина змогла жити гідно у суспільстві.