Ці фото надзвичайно яскраві. Їх одразу хочеться асоціювати зі Стендалевим «Червоним і чорним», та це не те, це зовсім інше, це – Хемінгуеєве: «Прощай, зброє!», – так названа серія фото («A Farewell to Arms!»), які бентежать серце та здригають душу, від неперевершеного тандему Oksana Vashchuk та Evgenia Maksimenko.
Це може бути кров солдата, слід від кулі як символ пам’яті жертв війни.
Це може бути червоне і чорне в двох кольорах радості і журби, але біль надривисто загострений від краси, яка його оточує.
Це можуть бути жіночі сльози, що впали на землю і розцвіли маковою квіткою.
Це може бути з Петефі: «Свобода і любов п’янять одним бажанням. Я за любов оддам життя у цвіті раннім, а для свободи я пожертвую й коханням».
Ну, а якщо Стендаль, – безперечно, П’єтро Міссіріллі з «Ваніна Ваніні».
Це настільки сильно, що тонеш в маках, відроджуючи пам’ять, і складаєш зброю.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.