…Найменші іршав’яни не завжди з першого разу пригадують ім’я цієї немолодої, але поважної пані. Адже, хоч для дідів вузькоколійка з найменням Анця була доброю знайомою, нині поїздка на історичному поїзді – справжня дивовижа. Але нині є така можливість – спецрейс на підтримку революційних подій у державі – замовлено! І поїзд вирушить саме у західному напрямку – в бік Європи…
…Але спершу гонорова Анця змушує себе почекати. Утім, зустріч із нею така рідкісна можливість, що прихильники не нарікають. Очікуючи поїзд, на пероні говорять, звісно, про політику та настрої людей… Квитки ж на потяг придбають уже у машиніста. Каса на станції Іршава пасажирів Анці не обслуговує.
Поїзд єдиної ще діючої на Закарпатті вузькоколійної залізниці надарма називають ще й Карпатським трамваєм – він сполучає маленькі станції й має неабияку соціальну роль. Рідний для селян транспорт назвали жіночим іменем – Анця – вже й не пригадати коли. Один із пасажирів – Віталій – каже: «Ім’я придумала не одна людина, а то вигадали багато людей. Анця Кушницька… Гарне ім’я! Їздив поїзд не тільки по Іршаві. їздив до Берегова і Виноградова. І треба, аби була ця колія. Бо то, як кажуть, уже антикваріат!».
Колія ж уже готова прийняти свою улюбленицю. Начальник станції чекає, аби перекрити рух спеціально для Анці. Так, як його предки робили 100 років тому. До речі, стрілкові переводи збереглися і працюють з тих часів.
Як справжній професіонал, залізничник Василь Томеш, начальник станції «Іршава», особливих сентиментів до Анці не висловлює. Адже поїзд має офіційний статус. «Пасажирський графіків поїзд № 6604. Анця – то в народі так кажуть». А чи люблять тут Анцю? «Любити може. І люблять, але ж швидкість у неї мала – 15 кілометрів на годину».
…Нехай і неквапом, зате гордовито – Анця нарешті прибуває на станцію. Пасажири – шукають вагон, який менше закурений: за свій поважний вік Анця набралася кіптяви. Аби їхалось веселіше, Анцю сьогодні прикрашать прапорами.
… І під час посадки, і у вагонах – пожвавлення: кожен рейс 105-річної Анці – це подія. Денис Добра, головний прихильник Анці, ентузіаст, завдяки якому, власне, ця залізниця ще досі живе, нарікає: «Так, на жаль, дуже рідко їздить до Іршави. Сьогодні ми їдемо спеціальним потягом до Хмільника. Це вузлова станція. Ми їдемо з символікою, національною, Євросоюзу, на тепловозі, аби підтримати Євромадан наш. Їдемо дуже потиху, я думаю, що це доречно – проїжджаємо населені пункти Іршаву, Сільце, Каменське і нехай люди бачать прапори, бачать, що ми підтримуємо Майдан. Ну,і радіють Анці…».
В Анцю – як на свято. Пасажирка Євгенія спеціально на честь поїзди вбралася не лише у прапор, але й у вінок… Вона нагадує: окрім імені, у Анці є ще й прізвище…
«Шкода, що нечасто їздимо, бо Анця не має можливості – проблеми з фінансуванням і тепер лише один локомотив є робочий… Її Анця Кушницька називають, бо раніше ходила в села в другий район Іршави – на Кушницю».
Попри малу швидкість, Анця має для місцевих стратегічне значення – адже від Іршави до Хмільника та ближніх сіл автобусом так просто не доїдеш. Окрім того, наголошують прихильники, у єдиної з чотирьох діючих в Україні вузькоколійок – неабиякі туристичні перспективи. До прикладу, в сусідній Угорщині таких малих залізниць – із півсотні. Але щоби вабила туристів, спершу Анцю треба припарадити – каже ініціатор поїздок старим поїздом…
«На сьогоднішній день технічний стан потяга, ви бачите, такий, що запрошувати туристів ще не дуже виходить. Треба привести до кращого. Ми готуємося до березня, до винного туру, і думаю, що відремонтуємо вагони, приведемо в порядок, а також тепловоз!», – каже Денис Добра.
Із мріями про весняне оновлення Анця повільно, але впевнено рухається між сільськими станціями – так, як робила це протягом століття… Від станції Іршава до станції Хмільник – 18 кілометрів. Проїзд на вузькоколійці коштує 4 50 копійок. Окрім своєї соціальної складової та історії, Анця Кушницька унікальна ще й тим, що це єдина залізниця, де поїзд може зупинитися на вимогу – на будь-який цікавій пасажирам станції.
До таких точно належить зупинка неподалік Хмільника, де зберігся старий залізничний міст. Його тут називають куточком Франції. Адже переправа склепана із металу саме в той рік, коли будували Ейфелеву вежу – у 1884-й…
А на самій станції Хмільник Анці, звісно ж, раді. Як не просто гості, а – годувальниці – каже чоловік із династії залізничників, брат начальника станції Іршава, того, який сьогодні відкривав Анці проїзд…
Черговий по станції Арпад Томеш зізнається: «Звісно, що ми всі раді. Поки вузькоколійка працює – сім’ї наші живуть, зарплату отримуємо, і все інше… Чи вірю у її перспективу? – Так! Якщо поміняти графіки руху і привести поїзд до ума!».
Наразі ж Анця приїздить у Хмільник без усілякого графіку – тоді, коли випаде нагода і є можливість запустити тепловоз.
Його «серце» за старою традицією на зупинці заправляють водою, аби після невеличкого відпочинку на тихій станції, яка не знає інших рухомих поїздів відпустити Анцю в напрямку кінцевої – на Виноградів. Зі сподіванням на нові рейси…
А дещо про історію Боржавської вузькоколійної залізниці, прозваної Анцею, – у матеріалі про її 105-річчя.
А більше фотографій – у фоторепортажі ЗА ПОСИЛАННЯМ.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.