У столиці Закарпаття офіційно стартував «Сакура Фест». І ми вирішили розповісти про прекрасне дерево, що в Ужгороді тішить городян та кличе до нас гостей.
Краса сакур, котра вражає, є скороминучою та вимагає радіти швидкоплинному моменту:
Міняється, минає все на світі…
Незмінним є лиш те, що навесні
Світ знову буде у вишневім квіті!
Рьокан (1758-1831), японський поет доби Едо, філософ
У рамках фестивалю, присвяченому одному з символів Ужгорода – сакурі – передбачено чимало заходів. Більшість із них так чи інакше за тему мають швидкоплинний квіт і рожевий колір, а також теми міського простору та турботи про довкілля. І саме до охорони сакур і покликана волонтерська ініціатива – акція «Сокоти сакури!», яка має на меті просвітництво з метою збереження ніжної краси. Влаштовано флешмоб у соціальних мережах – під тегом #сокоти_сакури поширюються «рожевоквітні» факти та люди діляться враженнями і фото, а також триває інформаційна кампанія. Отже, долучаємося і пропонуємо дані з флаєра, підготованого волонтерами за допомоги науковців УжНУ.
Сакури: міфи і реальність
Міф 1. Сакура не пахне.
Насправді. Квітки сакури пахнуть ніжно і тонко – весняним серпанком і таємничим Сходом, а ще – загадками старого Ужгорода, давнього, але напровесні, в квіту, по-юнацьки замріяного, яким ми його знаємо і любимо.
Міф 2. Сакура годиться для букету.
Насправді. Квітки сакури швидко в’януть. До вази не донесете. Їх майже неможливо без втрати кольору та потемніння засушити «на згадку».
Міф 3. Сакура – це назва виду черешні.
Насправді. Сакура – це збірна назва декоративних форм вишень із махровими, переважно рожевими квітами, виведеними на основі кількох східноазіатських видів. Відомо кілька форм та понад 300 сортів, найчастіше японського походження. Більшість сакур належать до виду вишня дрібнопилчаста – Cerasus serrulata G.Don.
Міф 4. Сакури трапляються тільки в Японії.
Насправді. У дикому стані вишня дрібнопилчаста поширена в Японії, на Корейському півострові, в Приморському краї Росії та на прилеглих територіях Китаю. Росте в мішаних лісах.
Розмножується лише щепленням, оскільки не дає плодів. Прищеплюють сакури живцями на звичайні вишні чи черешні. Тому не дивуйтеся, якщо побачите дерево, одна половина якого цвіте рожевим цвітом, а інша білим – воно щеплене живцями двох сортів.
Міф 5. Сакура все витерпить.
Насправді. Дерево ламке, тому краще на нього не вилазити і гілки не пригинати – навіть товста гілка може легко відламатися.
Міф 6. Кожне екзотичне дерево, яке бачите в Ужгороді – це сакура.
Насправді. У місті росте багато екзотичних дерев, що яскраво квітнуть навесні. Тут є магнолія, церцис (іудине дерево) та тюльпанове дерево, мигдаль, яблуня Недзвецького (“райські яблучка”), декоративні сливи, абрикоси і персики.
Міф 7 від Uzhgorod.in. Сакури на Закарпатті зростають лише в Ужгороді.
Насправді. Хоч Ужгород по праву і вважається столицею сакур та має ніжне дерево за свій символ та туристичну принаду, сакури поширилися в містах Закарпаття та стали окрасою Мукачева, Виноградова, Іршави, тощо. На Закарпатті японську вишню часом висаджують під час толок, у рекреаційних зонах та нерідко навіть на власних обійстях, хоч сакура, зрозуміло, не плодоносить. Тож помилуватися навесні рожевим квітом можна мало не по всій області, в деяких містах є цілі вулиці та навіть алеї сакур. Разом з цим, сакурова столиця України – це, безперечно, Ужгород. Зокрема, у тому, що тут ростуть і найстаріші та найгарніші дерева!
Міф 8 від Uzhgorod.in. В Ужгороді росте найдовша алея сакур в Європі.
Насправді. На жаль, це таки міф. Поки що. В Ужгороді на набережних Ужа – Слов’янські та Київський – у 2011-му році таки висадили сакури для утворення в майбутньому алеї. Але незабаром вандали зламали 53 дерева – за одну ніч 23 квітня. Утім, чимало сакур вижили та й сьогодні тішать квітом. Хоч і не утворюють найдовшої алеї – поки що. Наразі найдовшою алеєю сакур вважається та, що уже квітне в Мукачеві на вулиці Ужгородській та, кажуть, налічує 252 дерева. Але в обласного центру – все попереду!
Історія появи сакур в Ужгороді
Сакури в Ужгороді з’явилися у 1920-х роках за періоду входження Закарпаття до складу Чехословацької республіки. На мас-медійних просторах існують щонайменше дві версії про те, як сакури з’явились в Ужгороді. Одна з версій більш-менш офіційна, інша – нагадує бувальщину, розказану за філіжанкою закарпатської кави чи келихом вина.
ЛЕГЕНДА. Кажуть, колись Франц Йосиф І (імператор Австрійський) приймав у себе японських посланців, які в подарунок йому везли з собою сакури. По дорозі їм довелося заночувати у Мукачеві. Їхній візит не залишився таємницею і вночі делегацію обікрали. Звісно, вкрали і сакури, які під видом фруктових дерев (це ж вишня, хоч і японська!) продали ужгородцям. Кажуть, що оці сакури ростуть іще з тих самих часів та милують око не тільки закарпатцям, але й численним туристам.
ОФІЦІЙНА ВЕРСІЯ. Чехословацький період (1919-1938 рр.) характеризувався розбудовою та модернізацією старого Ужгорода, перетворенням його з провінційного містечка в регіональний, адміністративний центр. З цією метою був закладений новий мікрорайон Галагов на правобережжі Ужа, де мали розміститись адміністративно-урядові будівлі. Нові квартали Галагова, вибудовані в стилі модерного на той час конструктивізму були озеленені за вимогами нового часу. Саме в цьому мікрорайоні вперше цілі вулиці були засаджені новими для краю екзотами деревних та чагарникових порід, серед яких і сакури (переважно сорту «Канзан»). Як згодом виявилося, м’який, теплий та достатньо вологий клімат Ужгорода припав до вподоби далеким гостям. Вдала інтродукція поклала початок масовому впровадженню сакур в озеленення міст краю.
Тож поширену в багатьох ЗМІ інформацію про те, що ужгородські сакури прибули з Відня, також можна вважати не більше як міфом. А от реальністю є те, що небайдужі ужгородці розробили, і днями ще й оновили путівник сакурами Ужгорода. Тож вивчайте, насолоджуйтеся квітом, незважаючи на погоду та, звісно, бережіть сакури!
Ілюстрація з магніту, виготовленого волонтерською організацією Рух підтримки закарпатських військових (фото Сергія Гудака), замовити сувенір можна через сторінку у facebook
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.