Звідки перший собака загавкає вночі — звідтіля прийде Андрій

13 грудня, день апостола Андрія Первозванного, можна вважати перехідним святом з осіннього циклу календарних свят до зимових. Воно багате на народні традиції, саме з ним пов’язана ціла низка обрядів та магічних дій, які відбуваються переважно сьогодні вночі (12 грудня).  Свято Андрія називають ще дівочим…

Найбільш поширеними звичаями серед лемків, відзначає І. Красовський, у цей день було приготування пирогів для ворожіння, виливання воску, рахування коликів у плоті. Ввечері напередодні цього свята дівчата сходилися в якій-­небудь хаті на «вечурки» і ворожили. Зокрема, виливали розтоплений віск на холодну воду, який, застигаючи, набирав різних форм. Дівчата гадали, що чекає на них: чи скоро одружиться, чи буде багатою, скільки матиме дітей тощо. Ворожіння інколи викликало сміх, розповідає нашому виданню Ілля ГРИБАНИЧ, заввідділом етнографії Закарпатського краєзнавчого музею.

Або ось: дівчата готували пампушки з тіста, потім розкладали їх на дерев’яній лавиці, далі впускали собаку і спостерігали, чию пампушку він ухопить першою. Відтак дівчина, що її спекла, першою вийде заміж. Виходили дівчата на подвір’я і слухали, звідки перший собака загавкав — звідтіля повинен жених прийти. Хлопці теж ворожили, рахуючи колики у плоті.

Пан Грибанич додає, що ворожили також і зранку на Андрія. Біля хати дівчина крадькома сіяла льон. Якщо вранці першим через нього перейшов парубок — це означало, що скоро відбудеться весілля. Якщо ж жінка, кішка або собака, то це віщує подальше дівування. Зранку на Андрія дівчина відламувала гілки з фруктового дерева і садила в хаті у горщечки, позначала їх іменами того чи іншого хлопця. На якій гілці першими з’являлись бруньки -­ листочки до Різдва — за того парубка впродовж року і мала вийти заміж.

Обряди осінньо­зимового циклу серед бойків, відзначає Н. Здоровега, регламентували хід робіт, пов’язаних із землеробством і скотарством. Із цього циклу свят виділяється обрядовість дівочого свята Андрія. У цей день дівчата загадували свою долю, майбутнього чоловіка, час наближення весілля. Дівчата­ -бойкині теж сіяли льон, примовляючи: «Андрію, Андрію, лен на тя сію, дай ми, Боже, знати, з ким буду збирати». Заволочували посіяний льон штанами, потім клали їх під голову. В цю ніч мав приснитись наречений.

Сліди аграрної магії, відзначає К. Кутельмах, треба шукати і в окремих ворожіннях на врожай серед гуцулів, характерних для осінньо­зимового періоду. В день Андрія подекуди намагалися для забезпечення врожаю із земельної ділянки набрати з дев’яти меж по грудці землі. Зібрану землю необхідно було загорнути у дев’ять шматків матерії і закопати на городі, а через кілька днів відкопати і розсіяти на своєму городі.

День св. Андрія, відзначає М. Тиводар, вважався днем дівчат, які наповнювали його обрядами і магічними діями любовної магії. І лише в селах Тячівського і Хустського районів, щоб захистити худобу від хижаків, заборонялось у цей день чоловікам працювати. В інших місцевостях Мараморощини хлопці ввечері, тобто напередодні свята, на кожен дев’ятий кіл на кошарі зав’язували стрічку. Зранку йшли дивитися. Якщо був кіл кривим, то і наречена буде кривою. Так само ворожили й дівчата, окремі ворожіння збереглися й нині.