Ужгородські сакури – безсумнівна візитівка обласного центру Закарпаття та туристичний «магніт».
«Місто сакур» – так називають наш Ужгороді гості звідусіль, а ми, хоч часом і сміємося з селфі в квітковій піні наших весняних красунь, але в душі дуже любимо зелений (а кільканадцять днів на рік – рожевий!) символ міста, вважаючи його такою ж невід’ємною частиною пейзажу, як і «чеську» бруківку, стрімкі дзвіниці собору та липову алею над Ужем.
Але цього тижня громаду збурила інформація про те, що над найулюбленішими сакурами Ужгорода – тими, що ростуть у районі Галагов – нависла сокира…
Світлини з хрестами на майже сторічних сакурових стовбурах оприлюднив у мережі Сергій Денисенко.
«Є інформація, що готується велика санітарна вирубка, і більшість старих сакур в районі Галагов позначені такими хрестами. Так, старі і аварійні дерева зрізати потрібно, ніхто не сперечається. Але якщо вирубати там все старі сакури відразу, то буде біда. Може все-таки не рубати, а чистити від сухих гілок?», – каже він.
Ужгородці емоційно дискутують про рідне, думки – різні, але всі з любов’ю до міста і його дерев. «Вважаю, що коли квітнуть хоча б частково – спилювати не можна». «Постійно по місту зникають дерева. По пеньках видно, що більшість із них цілком здорові. На їхньому місці нічого не з’являється. Ще більше дерев "обрізаних", тобто вони загинуть через 2-3 роки. А деякі продовжують розповідати про падаючі дерева і санітарні чистки. Ви точно мозком думаєте? Чи вам уже кисню не вистачає, щоби ним користуватися?». «Я бачу, що дуже на багатьох сакурах давно живе гриб, не пам’ятаю, як він називається. Це не лікується. Спори потрапляють в неправильні спили і рани (спасибі нашим доблесним пильщикам), потім гриб повільно розвивається всередині і вбиває дерево, остання стадія – дерево засихає і на корі де-небудь вилазить наріст-гриб. Так що старі сакури таки краще спиляти, вони вже трупи». «Значення сакур для іміджу Ужгорода переоцінити неможливо. І в даній ситуації, як каже стара угорська народна мудрість – краще боятися, ніж злякатися. Коли магазин Фунданіча обнесли парканом, багато хто це бачив, але мовчав. Коли його знесли, почався шум. Але було пізно», – підсумовує Сергій Денисенко, – «Старі сакури потрібно залишати, підчищуючи аварійні гілки. Нові будуть такими ж тільки через 50 років, якщо доживуть».
«Ужгород хоче замінити сакури на нові!!!! Старі дерева – це наша історія – їх треба берегти, доглядати, плекати. Не можна взяти і замінити – бо вони старі і хворі – що ви отримаєте взамін? В цивілізованих країнах бережуть і поважають свою історію і свої дерева – навіть пересаджують 100-річні екземпляри. Ви любите Ужгород – збережіть його історію!!!!», – відреагував на «хрест на сакурах» ландшафтний дизайнер Ярослав Недолуженко.
«Як пояснити в чому цінність індивідуально-неповторних, історичних, дорослих сакур, які щовесни вже багато років вкривали рожевими хмарами сірі будні не одного покоління…які надихали писати поезію, малювати картини, робити авторські і любительські фото, повні радості і бажання жити; які надихали освідчуватись у коханні, навчати дітей розумінню естетичної краси природи; дарували радість і надію старикам, що прогулювались повз; які є візитівкою нашого міста і манять туристів милуватися ними.., – це важко пояснити тому, хто будучи вже дорослим, а ще не розуміє. Що зміниться, якщо замінити ці дерева на нові? Скоріш за все їх замінять на «хлисти» ( це термін в садовій індустрії), то ми втратимо ефект натхнення для одного покоління, бо «хлисти» не мають того шарму. ..
Ми втратимо певну частку захоплення туристів, які щороку приїздили милуватися цілісною історичною картиною, ми втратимо можливість повести дітей за руку і показати якими саме мальовничими вулицями ми гуляли дитячі і студентські роки…», – емоційно пише дружина пана Недолуженка Андріана.
«Не даймо зрубати наші сакури!» – саме так здебільшого відреагували ужгородці у соцмережах на звістку про «різанину». І хоча мало кому з містян байдужа доля таких рідних дерев, що навесні перетворюють Ужгород на місто-свято, дехто все ж обережніший у висловлюваннях. Тим паче, що засохлі гілки на деяких із головних сакур історичного центру таки зауважили, не без остраху. Ніщо не вічне – скрушно кажуть одні, а ми констатуємо: міська влада дещо проґавила потребу завчасно інформувати громаду про те, що сакури в «чеському» кварталі потребують заміни, і що це може статися вже цьогоріч. Не щоби виправдати це, але аби з’ясувати ситуацію – говоримо на сакурову тему з тими, хто через рід діяльності знається на деревах і озелененні.
Ярослава Гасинець, ботанік, науковець УжНУ, розповідає: «Ми другий рік на волонтерських засадах обстежуємо дерева, займаємося цим, переконуємо всіх, що з сакурами треба щось робити. Ми лише зараз тричі проходили ці дерева в центрі, по шість годин кожен раз… І дивує, що ще коли нічого не зрубано – піднявся такий галас. Не можу ж кожного активіста водити за руку за собою. Я просила мерію зробити прес-конференцію. Просила закупити нові саджанці раніше, щоби ми наперед бачили, що є двісті дерев, з якими будуть працювати – вони це зробили. …Звісно, цим питанням треба було всерйоз зайнятися навіть не 10 років тому, а 20. А зараз констатуємо наступне: цей район ми вже втратили. На жаль. Але і сьогодні не іде питання про вирубку всього! Звісно, що багато дерев будуть залишені. Наприклад, на Ракоці. За СБУ – буде залишено. На Довженка будемо видаляти і самосіви: горіхи, сливи, айланти… Частина дерев на Бращайків буде залишена. Але є такі, що всохли, хворі і дупляві. І фахівці розуміють, що молода сакура не буде розвиватися під старою кроною. Як не шкода, але це факт. Відверто кажу: якщо зараз не посадити, ми так само втратимо час, і незрозуміло, чи наступна міська влада буде дослухатися до науковців і займатися цією справою… Зараз є момент оновити сакури в місті і ним треба скористатися. Треба наводити порядок, доки нас чує міська влада. А та інформаційна хвиля, яка пішла… Це некоректно. Ми готові спілкуватися з ботаніками, дендрологами, ландшафтними дизайнерами – на фаховому рівні, взагалі – чути всіх…».
В інформаційних повідомленнях Ужгородська міська рада нещодавно почала готувати ужгородців до шоку, втім, схоже, це сталося трошки запізно. «Науковці УжНУ зазначають, що декоративні дерева, які розвиваються на підщепі, скажімо, сакура, зазвичай є недовговічними і не можуть претендувати на роль патріархів міста, як вікові липи, дуби, платани тощо і згідно з Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах підлягають періодичній заміні, що зараз поступово і проводиться. У мікрорайоні Галагов, де більшість дерев висаджені ще у 20-і роки минулого століття під час чехословацької забудови, садять молоді дерева з урахуванням, що старі, аварійно-небезпечні, уражені шкідниками і хворобами, дуплаві, що втратили свою декоративність, а також самосіви горіха, черешні, сливи, кленів та агресивних інвазійних видів, наприклад, айланту, безумовно будуть видаляти. Усі старі екземпляри, якщо дозволяє стан дерева, будуть збережені», – кажуть у мерії.
У повідомленні від 4 листопада деталізують: «На вулицях Гойди, Менделєєва, Довженка, Ракоці, Бращайків, Небесної сотні (колишня Уральська), Ставровського-Попрадова (колишня Маяковського), у сквері Масарика ростимуть сакури червонолисті, сливи Піссарді та яблуні Недзведського. Науковці біологічного факультету УжНУ разом з представниками громадськості та мешканцями району Галагов одразу встановлювали асортимент та місце висадки саджанців, а також видалення самосівів, дерев пошкоджених, аварійних та тих, які через свій вік втратили декоративність і відповідно підлягають заміні. Варто зазначити, що видалені дерева будуть замінені тим же видовим та сортовим складом. Загалом лише в центрі цього року висадять 250 дерев. Міський голова Богдан Андріїв підкреслив, що, крім центральних вулиць, ще цього року висадять нові дерева на проспекті Свободи, вулицях Собранецькій та Перемоги, наступного року роботу з озеленення міста продовжать».
Погоджується з необхідністю заміни «чеських» сакур і завідувач кафедри ботаніки біофаку УжНУ, кандидат біологічних наук Олег Колесник, констатуючи: «На жаль, вони своє вже віджили». І наголошує: Замінювати треба на аналогічні бо це бренд цього району. Стосовно чи підсаджувати чи замінювати зразу, то треба розглядати на місці в контексті кожного випадку».
«Визначати чи аварійні дерева і підлягають вирізці має експертна комісія, передбачена Законом України з посвідченням експерта. І визначити відновлювану вартість дерев за таблицею вартості й оплатити на передбачений рахунок – з якого кошти використовуються тільки в цілях відновлення знищених насаджень відповідно до вартості», – розповідає про механізм ландшафтний дизайнер Ярослав Недолуженко.
Ярослава Гасинець наголошує: науковці УжНУ не є відповідальні за всі справи, які відбуваються з озелененням міста. «Ми лише консультуємо. І хочемо, аби до цієї справи був комплексний, концептуальний підхід. Деякі результати вже бачимо. А щодо сакур – звісно, це тема болюча. Звісно, це емоція. Наприклад, сакура на розі Ракоці і Гойди: два роки тому вона прекрасно цвіла, а зараз – уже всохла… Сакури – це дерева на підщепі, на жаль, вони недовговічні, і як би ми це болісно не сприймали – це факт».
Вона акцентує: «Безперечно, ми готові спілкуватися. Ми готові показати все предметно: що планується під зріз, а що ні. І під зріз, я гарантую, плануються лише ті екземпляри, які дійсно вже все, а те, що ще можна залишити – збережемо. До слова, ті хрести на деревах – це лише інвентаризація: там є хрести, є нулі, є знаки оклику, вони не означають одразу зріз, це стосується лише тих дерев, де зарубки: це горіхи, сливи, айланти. Більше того – я готова дискутувати і про вже відмічені сакури – на Бращайків. Якщо хтось обґрунтує можливість залишити там більше дерев, ніж визначили фахівці УжНУ під заміну – ми готові. Там є питання до кількох екземплярів. Так, це дерева старі й є недоліки в їхньому стані, але вони ще красиві і можуть постояти».
Відтак Ярослава запрошує городян уже цієї суботи, 11 листопада, до дискусії про зелену архітектуру міста. «Запрошуємо всіх бажаючих та небайдужих, а також представників ЗМІ обговорити проблеми та долучитись до зеленої реконструкції історичної частини міста. Зустріч відбудеться в суботу о 10:00 (збір біля ЗОШ № 3)», – говорить вона в пості у своєму facebook, де також детально по-науковому розповідає про справу.
У кожному разі, якою б емоційною не була тема ужгородських сакур для городян, дати відповідь на питання «зрізати чи залишати?» можна лише разом, спільно формуючи бачення того, яким є Ужгород сьогодні і яким він має бути завтра…
P.S. В онлайн-опитуванні, що триває у facebook спільноті «Ужгород», де ставиться питання «Що робити з сакурами в кварталі Галагов?» з багатократним відривом лідирує варіант «Обстежити кожне дерево і видалити лише дуже хворі». А як вважаєте ви?
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.