Хвиля невдоволення діями вищої державної влади, яка, вочевидь, вручну керує Державним казначейством, почалася з Мукачева. Саме на Закарпатті за підписом «громада міста» до Президента звернулися з білбордів, вимагаючи віддати Мукачеву власні гроші.
Ідеться про платежі для Водоканалу, для зведення нового будинку культури, на дитячі майданчики і парки, на освітлення вулиць. Нагадаємо, органи місцевого самоврядування по всій країні потерпають від того, що їхні ж кошти заблоковані на рахунках Державного казначейства. Рекламні площини із закликами до Президента з’явилися днями – вони є формою мирного протесту, але все ж і «вибивання» грошей, і з Мукачева потроху почали поширюватися областю. А в ніч з суботи на неділю білборди зафарбували.
Заклик, розміщений на щитах цілком слушний, і в державі варто розплющити очі на наявні проблеми – це говорить міський голова Мукачева Золтан Ленд’єл. У нього на столі – перелік пунктів, фінансування яких «замерзло» через таку фінансову політику. Майже 4 мільйони гривень з фонду розвитку місто саме сьогодні не може використати для того, аби продовжити ремонти, розрахуватись за уже виконані роботи, врешті – оплатити освітлення вулиць. Uzhgorod.in вирішив із перших вуст дізнатися – наскільки доречно волати до Президента з білбордів. Звісно, із посадовцем говоримо не про самі щити, а про те, чи підставні заклики із них.
– Золтане Золтановичу, то чи правду пишуть на білбордах?
– Правду. І те, що ви, журналісти, ставите це питання, важливо, бо ключове – не хочуть визнавати проблеми, які є в державі. З моєї точки зору, цинічно говорити про те, що цієї проблеми немає. Про це заявляє Державне казначейство України і, як правило, вину покладають на органи місцевого самоврядування, місцеві казначейства. Але… Не можна не визнавати наявну проблему. Якщо ж зізнатися, що вона є, то можна знайти і шлях виходу. На місцях державні казначейства не можуть вирішити цю проблему. Бо система працює так, що ми як платники податку, фізичні, юридичні особи, ці кошти не бачимо – з міста вони перекочовують у області, далі – в центральне казначейство. А потім іде перерозподіл. І цікава термінологія з’явилася – ми робимо замовлення на фінансування тих чи інших виконаних робіт, наданих послуг, а нам виділяють «ліміти». Нам, наприклад, треба сто тисяч сьогодні профінансувати – комунальному підприємству або підрядній організації за виконані роботи – а нам виділяють 10 тисяч, або взагалі нічого не виділяють. Кажуть – завтра чекайте, а завтра знову прийшло 5 тисяч. І через це ми тривалий період часу ми не можемо розрахуватися, і з нами скоро вже ніхто не хотітиме працювати.
– Яка ж ціна питання у Мукачеві?
– Про 3,5 мільйони, які в суді, я зараз не говорю. А взагалі мова про 24-26 мільйонів, які б щодня мали бути на рахунку, це величезна сума. Але зрозуміло, що одразу ми не можемо освоювати одразу ці суми. Вони йдуть поступово, наприклад, на реконструкцію Будинку офіцерів під Палац культури, кошторисна вартість 14 млн грн, термін освоєння – 2 з половиною роки. Тобто ця сума закумульована, розрахунки йдуть за актами виконаних робіт і повністю цю суму нам не треба. Але якщо говорити про те, що у нас сьогодні не профінансовано, то це 3 882 695 гривень.
– Які процеси зупинені через «блок» казначейства?
– Давайте пройдемося списком, який мені дали: оргтехніка – 11 тисяч із 16.05, озеленення міста – Комбінат благоустрою з 17.06 – 15 тисяч; з 27.06. 24 тисячі – це капремонт будівлі на вул. Космонавта Бєляєва, з 12.06 – 50 тисяч реконструкція водопроводу на Дзержинського. І так набирається за всіма такими роботами 3 млн 882 тисячі 695 гривень. Сьогодні ще прийшло на 200 тисяч для утримання міста – ми викосили пойму річки… Це платіжні документи – в казначействі, будь-яка перевірка підтверджує, що місяцями ми не можемо розрахуватися за виконані роботи. Ми робимо ремонт 4-ї школи, будемо переходити на 5-ту, якщо не буде фінансування, то з нами ніхто не буде працювати. Соціальне питання – біля 50-ти тисяч не було профінансовано вчасно видатків на відрядження як в сфері охорони здоров’я, так і в освіті – люди пішли у відпустки, гроші так і не отримавши. Поточний ремонт по вул. Лучкая – 24596 гривень. Як ви думаєте, в цій сумі є заробітна плата? Є. Значить, це соціальне питання. Робітник, який працює з асфальтом в спеку у 30 градусів, хоче додому принести гроші, підходить до керівника – де гроші? А яка відповідь? Хто не розрахувався? Влада… Але чи кожен робітник повірить, що ми – місцеве самоврядування – маємо ці гроші? Що в нас є на рахунках 30 мільйонів, і ми лише так замовляємо фінансування? Але… Нема ще такого банку, як Держказначейство, в якому ми б мали, зберігаючи гроші, проводити касові операції, а ми не можемо, тому що їх … запозичили. Хибною була б думка, що ці гроші вкрали. Ні. Ці гроші запозичили, користуються для державних цілей, а з нами розраховуються за три місяці, півроку, а то і довше.
– Які ж способи вийти із ситуації?
– Маю певні пропозиції. Але спершу ще раз наголошу – треба визнати, що у державі проблема. Сьогодні нема кредитів від МВФ, а Пенсійний фонд треба поповнювати, повертати відсотки за кредити минулих років… Якщо держава не буде виконувати ці функції, може статися фінансовий колапс. І тоді мало не здасться не тільки в Києві, але і на місцях. Тому… Я пропоную такий варіант. Давайте ми все ж розкриємо карти, не будемо грати всліпу і скажемо: давайте, громади, місцеві гроші ви не використовуєте стовідсотково в поточному місяці, є певна сума, яку ви використаєте пізніше – і ми готові державі на договірних умовах видати безвідсотковий кредит. Певна частина із тих 30-ти мільйонів, які на кону зараз у нашому Мукачеві, може бути віддана державі – на півроку чи довше. Але потім поверніть! І держава була б сита – доки там, «наверху», не вирішаться питання… Ми – орган місцевого самоврядування, не личить йому судитися з державним органом. Сіли за стіл переговорів, досить і на обласному рівні, і я рішенням сесії даю позичку державі – бо, якщо буде погано державі… я настільки державна людина, що розумію, що буде погано і на місцях.
– Мукачівці відзначилися – звернулися до Президента з білбордів…
– Знаєте, у день, коли це сталося, працівники наших комунальних підприємств ледь не йшли колоною до нашого казначейства, хоч вони, тут, на місцях, і не винуваті. Дуже легко може сформуватися така обстановка, що люди почнуть бунтувати – їм треба годувати сім’ї… Громадські організації зреагували на цю проблему білбордами і, як на мене, їх не треба було фарбувати – там просте звернення до Президента. Мій лист до нього був більш жорсткий, ніж оце «поверніть гроші громадам!». Але, напевно, ми потрапили в точку – якщо їх за ніч замалювали. Критики не треба боятися! От якраз у цьому проблема – якщо ми не будемо знати, що коїться у нашій державі, то і не будуть правильні рішення управлінські прийматись. А якби нам сказали: ціна питання – стільки-то мільярдів, давайте по містах рознарядку хто скільки може допомогти і я як міський голова, гарантую, що сесія Мукачівської міської ради, аргументовано розглянувши питання, допоможе державі, і в досить немалих сумах.
– Що чекає громади, якщо ситуація найближчим часом не зміниться?
– Будуть іще гірші дороги, іще гірші садочки, не буде побудовано Палац… Ми хочемо розвивати місто, але будемо стояти на місці. А в наш час стояти на місці – це розруха, треба йти вперед. Ми кожен рік робимо тротуари, ремонтуємо дороги, садочки, школи. Для центральної районної лікарні виділено мільйон гривень для приміщення для ангіографу – це найсучасніша технологія діагностування серцево-судинних захворювань і для лікування. Це дороге обладнання, і воно вже стоїть там в ящиках, і якщо не прийде цей мільйон – не працюватиме ангіограф у цьому році… Ми – громада, яка має певний економічний потенціал, і мати 30 мільйонів коштів у бюджету розвитку і не мати змоги їх використати… От ми вже давно мали б зробити тротуари на Грушевського. Але Львів не дає нам тротуарну плитку, бо сказали, що з бюджетами працювати не будуть. Як спілкуватись з підрядними організаціями?.. І як це пояснити громаді міста? Я зв’язаний по руках і ногах… Президент мовчить. Прем’єр каже, що проблеми нема. А казначейство – тим більше: говорить – то на місцях у вас проблеми… Якби ж не було грошей… А вони ж є – наші гроші, гроші міста!
– З пропозицією кредитувати державу ви виступаєте самі чи разом з колегами?
– Я хотів би провести таку онлайн-конференцію з деякими міськими головами. У Луганській області у нас місто-побратим, Коломия у нас місто-побратим, є міські голови, з якими спілкуємося. Проговоримо цю ситуацію і, думаю, до кінця тижня вийдемо на якесь рішення.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.