«Гадаю, вдягнути звичайну білу сукню і просто вийти в ній було б не цікаво!», — зізнається найекстравагантніша учасниця Параду наречених Наталія Засухіна
За два дні наближається чи не найграндіозніша подія року — Парад наречених.
Цьогоріч захід, що став візитною карткою обласного центру Закарпаття, пройде вже вп’яте.
Напередодні ювілейного параду uzhgorod.in спілкувався із неодноразовою володаркою титулу найбільш оригінальної нареченої — актрисою Закарпатського обласного музично-драматичного театру Наталією Засухіною.
– З усіх тих, хто брав участь у Параді наречених, певно, не знайти більш відданої та яскравої учасниці. Пані Наталіє, пригадуєте з чого все починалося?
– Безумовно, з дружби: чотири роки тому, коли у хлопців із корпорації свят «НеПоНяЛ» — Ростислава Буланова, Сергія Денисенка, Миколи Амброха виникла ідея організувати цей парад в Ужгороді, хоч по місту були розповсюджені оголошення, дівчата тоді ще на знали, що це буде за захід, які вимоги до його участі тощо. У результаті організатори запропонували мені з подругою актрисою Кларою Берец підтримати їх. Сказали: треба створити яскраві образи, аби дівчата не боялися брати участь. А нам що?! Двічі повторювати не треба — швиденько підготували костюми і пішли на парад.
2008 рік
До першого долучилося понад 30 учасниць. Організаторам вдалося зробити для ужгородців яскраве та цікаве свято. Через це, коли за рік проанонсували про набір дівчат на другий парад, у нас навіть не виникло сумнівів щодо участі –погодилися.
Наступного року було ще більше наречених. Хлопці попрацювали над програмою, зробили її більш насиченою: організували тематичні виїзні фотосесії, автопробіги, прогулянки містом. І знову ж захід удався. У наступні роки він став найбільш очікуваним для містян, адже долучалося до нього все більше учасниць навіть зі всієї області.
2010
– Як поставилися ваші рідні до рішення взяти учать у параді?
– Знаєте, чоловік мене завжди підтримує. І тоді не заперечував. Навіть допомагав. Гірше було з дітьми. Після першого параду вони попросили не забувати про їх існування. Можливо, провокація була з мого боку, а можливо недогледіли організатори, коли вивісили у центрі міста фото, які б я не хотіла показувати загалу. Не знаю, як там з іншими дівчатами, кажу за себе: погодьтеся, є фотографії не для загального огляду, себто такі, на яких ти глумишся, чи просто дурієш. Було не дуже приємно, але не через те, що це було чимось дуже поганим, а за той осуд. Сьогодні ж я рада, що діти мене чудово розуміють та підтримують у всіх починаннях. А після того непорозуміння ми поговорили з організаторами і вони врахували прохання не оприлюднювати мої фото без згоди.
– Зважаючи на те, що ви берете участь у параді вже не перший рік, як можете його охарактеризувати?
– Гадаю, що з роками він стане цікавішим, адже у хлопців є повно креативних ідей. Можливо, з часом його трохи трансформують, але це фестиваль десятків років, оскільки завжди є охочі показати свою красу.Можу також сказати, що з року в рік помітно прослідковуються більш творчі пошуки, з’являється чимало оригінальних костюмів. Видно, що дівчатка вкладають свою душу, працюючи над образами. Проте аби перемогти у якійсь номінації, дівчата десь вже і переступають певну межу пристойного – вдягаються досить відверто.
2011
Для мене парад наречених це, в першу чергу, світлий і радісний захід, на який приходять подивитися сім’ї з дітьми, приїздять гості з-за кордону. Аби це не викликало різних непорозумінь, гадаю, костюми мають пройти якийсь попередній кастинг.
2011
Тому, мені не дуже подобається, коли після оголошення переможців у соцмережах ображені дівчата пишуть про несправедливість суддівства. Ну погодьтеся, для перемоги недостатньо одягнути будь-яку сукню і просто походити в ній цілий день. Потрібно докласти максимум зусиль, щоб виділитися оригінальним букетом, зачіскою, або сукнею. Для цього не обов’язково оголюватися.
2011
— Відомо, що цього року до участі зголосилося щонайменше півтори сотні учасниць і для того, аби перемогти у якісь номінації, потрібно вже буде добряче постаратися. Придумати таке, чого ще досі не було.
2011
– Гадаю, що мені вже час переходити у суддівство. (сміється, – авт.).
– Пані Наталіє, судячи з ваших убрань, ви знаєтеся на тому, чим можна вразити суддів. Який із образів вам найбільше припав до душі?
– На другому параді я «втілилася» у Весільного генерала. Чи скоріше Ветерана кохання. Бо всі прекрасно знають, що мені вже 54 роки, що я вже не молода. Тому потрібно було створити образ, аби він пасував моєму вікові. Гадаю, вдягнути звичайну білу сукню і просто вийти в ній було б не цікаво!
Так, саме Ветеран кохання став моїм улюбленим. До речі, і виник він несподівано. Елемент за елементом ми компонували, шукали різні дрібнички для костюма. І навіть заклеєне око свідчило, що і в коханні бувають сутички.
Чесно кажучи, зараз мені дуже приємно, що завдяки цим образам протягом довгого часу мене впізнають люди. Та й взагалі участь у параді з молодими і красивими людьми для мене є еліксиром молодості! Хтось ходить на всілякі омолоджувальні процедури, а мені додає енергії та наснаги на цілий рік участь у подібних заходах.
— Хоч і не годиться наперед, але все ж поділіться чим ви цього року потішите гостей свята.
– Ми з подругою Кларою вирішили, що підготуємо образ пізнаваний для багатьох. Костюмом лише почали займатися. Та це пусте! У минулому році, я теж зробила наряд буквально за півдня і ніч. І все встигла, адже допомагали мені колеги – люди, які з радістю завжди готові відгукнутися і навіть працювати вночі. Вони і зараз підтримують мене, тому думаю, що ми все встигнемо! Вони знавці своєї справи, роблять гідну роботу, результат якої вже вкотре підтвердився тим, що я завоювала приз за найбільш оригінальний костюм.
Думаю, що цього року організатори вже мали б подбати про якусь окрему номінацію для мене, аби знову не образити молодих дівчат (жартує, — авт.).
До матеріалу використані фото Ярослава Макара, Сергія Денисенка, Василя Прокопишина із офіційного сайту Закарпатського Параду наречених
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.