Жити комфортно – рішення, як на мене, не так фінансового, як ментального вибору! У цьому переконує кілька днів перебування в одній з європейських столиць.
Житловий квартал Будапешта. Належить до не надто, але доволі респектабельних мікрорайонів: телефони мужчини сміливо тримають у задній кишені джинсів, а дами, заходячи до громадського транспорту, не хапають панічно свої сумочки під руку…
У кожному (кожному!) кварталі – дитячий майданчик. Як мені пояснили, усюди – свої традиції і звички. Проте усіх їх об’єднує кілька моментів. 1-й (вражаючий, малобюджетний) – усі вони обгороджені невеличкими парканами, які мають брамки з усіх боків, брамки закриваються навісними клямками, недоступними для малечі. 2-й (практичний, затратний) – усі вони мають покриття, яке дозволяє, за відповідної погоди, роззувати малечу, аби та безпечно гонила босяка. 3-й – (зворушливий, незатратний) – на кожному з них батьки та дорослі залишають іграшки, якими можуть скористатися усі діти.
Зрозуміло, що мами-бабусі сміливо пускають свою малечу бавитися, спостерігаючи за нею із лавиць і провадячи свої, дорослі бесіди! Зауважу, жіноче царство опіки тут щедро розбавляється чоловічим представництвом: гуляти із нащадками для дідусів та татусів – справа не лише звична, але й достойна!
Кожний майданчик супроводжується настійним проханням не заводити на територію собак-котів, не палити і не застосовувати скляну тару. Думаю, зайве говорити, що на це прохання жителі відгукуються дисципліновано. Бо це – комфортно!
Тут же поруч – майданчик для заняття спортом. Баскетбольні сітки не порвані, на площадці – кілька м’ячів – для загального користування. Знову табличка з проханням усі спортивні розваги обмежити у часі – для комфорту тих, хто живе навколо!
Неподалік – фітнес-сквер. Його невелика територія наскрізь прорізана біговою доріжкою зі спеціальним покриттям, а у кутку – площадка для заняття фізичними навантаженнями, цілком безкоштовна і геть ціла. Варто сказати, що біговими доріжками бігають, а ходять пішохідними?
Картина була б неповною, якби я не згадала про міні-городи, розташовані тут же (рішення про їх облаштування було прийнято загальними зборами, по-нашому ОСББ) та майданчиком, який за негласною домовленістю із жильцями, облюбували місцеві бомжі (вони не завдають клопоту респектабельним мешканцям, а ті не рухають безхатьків – кожен обирає свій спосіб життя!).
Отак і живуть… А ще – вітаються із тими, кого зустрінуть у будинку чи на закритій прибудинковій території, прибирають за своїми чотирилапими улюбленцями і не гримлять після 22-ї.
І так мені здається, що це не залежить від прізвища прем’єр-міністра, мера міста чи суми у гаманці…
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.