За якихось 70 кілометрів від обласного центру Закарпаття – Ужгорода, на Перечинщині, абсолютно відсутні людська метушня та цивілізація. Сюди, до однієї з мисливських садиб на майже заповідну територію вирушила група журналістів.
Здавалося б, незаймана природа, величні ліси з бурхливими гірськими потічками, де живуть брати наші, – і аж ніяк не менші, — косулі, олені, зайці, кабани та вовки.
Незбагненна краса закарпатських Карпат на початку жовтня, коли на ще зелений лісовий масив сходяться і буревій, і сонце, і перший снігопад, — неймовірно вражає подорожуючих та залишає незабутні відчуття від первозданної земної ейфорії.
На початку мандрівки ми завітали на розкішне форелеве господарство, розташоване на декількох десятках гектарах за селом Тур’я-Поляна. Величезні ставки кишать ставковою фореллю. Привітні господарі сітками наловили рибних хижаків, які нам обійшлися удвічі дешевше, ніж це б коштувало в міських супермаркетах.
Потім крутий шлях лежав уздовж скелястого глибокого урочища річки Шипіт. Очі засліплювали яскраве осіннє сонце. Густий зелений ліс, яким пронісся буревій, місцями справляв жалісливе враження: на дорозі та стежках лежали повалені з корінням столітні дерева, переважно міцних порід – бука та дуба. Неймовірно чудового контрасту до кольорових природних гам додавала земля, вкрита білосніжним кількасантиметровим шаром.
З осторогою споглядаючи вниз з крутого урочища, де водяна стихія вирує у вічній боротьбі із величезними каменюками, ми дивувалися, як у такому стрімкому потоці живе та ще й примудряється граційно плавати річкова форель?! До речі, тут професійні майстри-риболови у визначені періоди пори року змагаються у ловах на хитрого струмкового хижака, якого досить важко приманити на гачок, а ще складніше – швидко витягти на поверхню…
А попереду нас чекав потужний потік крижаної води галасливого водоспаду Воєводин, що за п’ять кілометрів від полонини Руни (висота якої 1479 м на відстані 16 км від населеного пункту). Могутній гуркіт водяної шипітської навали розпочинається на висоті 1100 м над рівнем моря і перетворюється в бурхливу річку Шипіт.
Мисливська садиба зустріла нас гостинно та привітно. На території спокійно паслися дикі свині та кабани, а чотирилапі охоронці – собаки ніяк не могли натішитися добродушним журналістам, які «подарували» їм кілька форельок. Гармонійний рай, де ми побували, надихнув нас свіжим гірським повітрям, надзвичайно прекрасною природою та відмінним відпочинком! Чисті Карпати заворожують, а навколишня краса спонукає до чистих людських помислів. Людина стає виваженою, мудрішою та вбирає в себе лише позитивну енергію. Любімо та бережімо наш край!
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.