Усі з нетерпінням чекають найтеплішої пори року. Адже це період масового цвітіння красивих квітів, стиглих апетитних ягід, відпусток та шкільних канікул. В перший день календарного літа відзначають Міжнародний день захисту дітей. Для них влаштовують різні розважальні заходи, концерти, пригощають морозивом, дарують подарунки, тощо. Скрізь панує святкова атмосфера та радісний шум. Поряд із нашими дітками галасують і деколи непомітні, зате дуже голосні пташенята. Вони вже підросли і активно нагадують про себе.
Посеред тротуару, прямо під ногами, годують своїх малих горобці чи горихвістки чорні. Цікаво цей процес відбувається у голубів. Батьки годують їх специфічною речовиною, яка утворюється у їхньому зобі й нагадує сирну масу. Голуб’ята по черзі засовують свої дзьобики матері в рот і дістають звідти порцію «пташиного молока». Через три тижні вони вже їдять насіння дерев, бур’янів, злаків та ягоди.
Справжній пташиний «бейбі-бум» на ужгородській Кірпічці. Зараз там водить своїх малят мама-качка. Хоч її пташенята стають самостійними уже з перших хвилин життя, самка крижня ще старається тримати їх під контролем.
Разом із батьками на озері вже плавають і маленькі лиски. Дорослі птахи менші за крижня, повністю чорні. На лобі в них є біла шкіряста плямка, дзьоб теж білого кольору. У молодих лисок пляма відсутня, дзьоб темний, а оперення сіре. Під батьківською опікою вони перебувають до восьми тижнів.
Турбується про своїх діток і курочка водяна. Ця пташка схожа на лиску, тільки менша і на голові в неї не біла, а червона пляма, дзьоб в початку яскраво-червоний, на кінці – жовтий, або зеленуватий. Протягом 3-4 тижнів батьки годують малих шматочками рослин і дрібними тваринами та навчають їх шукати їжу. У два з половиною місяці пташенята стають уже самостійними й доглядають за меншими з другого виводку. Курочок водяних, як і лисок, більшість людей називають чорними качками. Насправді вони належать до ряду Журавлеподібні.
Окрасою Кірпічки цього року, без сумніву, є пара лебедів-шипунів, які наважилися вивести потомство в такому людному місці. Уже два тижні за ними спостерігають більшість мешканців Ужгорода. Дорослі з дітьми приходять до озера, щоб побачити сіреньких пухнастиків. Вони зовсім не гидкі каченята, а дуже симпатичні й милі.
Лебеді наче заворожують своєю красою та граційністю. На них можна дивитися вічно: як вони плавають, відпочивають, щипають прибережні рослини. Людей вони зовсім не бояться і коли захочуть, то припливають до берега. При цьому мама весь час пильнує лебедят, а тато у випадку небезпеки починає шипіти і готовий накинутися на будь-кого, хто близько підійде, тому наближатися до них впритул не варто. Спостерігаючи за птахами, не забуваймо про правила поведінки на озері, які там чітко розписані. Все що від нас зараз потрібно – радіти таким подарункам від Природи і не втручатися в життя птахів.
У міських скверах і парках теж багато пташиної малечі. Уже підросли маленькі синички, зяблики та інша дрібнота. У Ротарі-парку в Ужгороді можна спостерігати, як виховують своїх малят дрозди. Зазвичай тут є два види: чорний та чикотень. Іноді до них приєднується і співочий.
Самця чорного дрозда дуже легко відрізнити від інших видів. У нього однотонне чорне, блискуче забарвлення, на фоні якого виділяється яскравий помаранчево-червоний дзьоб. Самка в скромнішому бурому оперенню. Як тільки з’являються малі, вони інтенсивно шукають для них комах та дощових черв’яків.
Гуляючи, ми неодноразово бачимо одиноких і нещасних пташенят, які при цьому ще й жалісно пищать. Важко спокійно пройти повз такої крихітки, тому одразу намагаємося рятувати. В більшості випадків – це абсолютно здорові «злітки», які вчаться літати, тому їх краще залишити в спокої. За ними спостерігають їхні мама й тато. Їм, як і людям, не дуже приємно, коли хтось чужий підходить до їхньої дитини.
Якщо з гнізда випало ще неоперене пташеня, то його треба обережно повернути назад. Міфи про те, що батьки відчують запах людини і не приймуть його, уже давно розвіяні. У випадку, коли гнізда не видно, малечу слід поставити на гілку найближчого дерева, щоб пташка не потрапила в котячі лапи. Часто біля багатоповерхівок у місті можна побачити серпокрильця чорного. Птах чорного кольору, схожий на ластівку, тільки трохи більший. Його гніздо розташоване високо на стіні будинку, тому й непомітне. Серпокрильці весь час проводять у повітрі. Пташеня, опинившись на землі, не може самостійно підвестися. Щоб воно злетіло, його потрібно помістити на високу платформу: балкон, підвіконня чи гілку.
Допомагаючи птахам, не забуваймо враховувати й те, що деколи дорослі викидають слабих і хворих пташенят із гнізда. До прикладу, так роблять і лелеки, коли не в змозі всіх прогодувати. Підбирати таких птахів не має сенсу. У Природі виживають сильніші. Людині щось змінювати в цих законах не варто.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.