Кінець жовтня, початок листопада порадували нас несподівано теплими днями. Хороша нагода для того, щоб сходити за грибами, чи просто насолодитися червоно-жовтими лісовими декораціями, які вже незабаром зміняться в сірі зимові кольори.
Зима – період відпочинку в рослин. Вона необхідна як для дерев, так і для трав`янистих рослин. В цей період дозрівають бруньки та пагони дерев, щоб навесні «вибухнути» новими квітками та зеленню. Природні рослини нашого краю добре пристосувалися до холодної пори року. Звичайну зиму вони переносять нормально. Постраждати можуть хіба що від сильних морозів при відсутності снігового покриву.
Зовсім інша справа у садових рослин. Деяким представникам декоративної флори підходять наші кліматичні умови, а іншим потрібна наша допомога, щоб вони успішно перезимували.
Останні теплі осінні дні використовуємо по-максимуму, щоб прибрати й підготувати квітник до зими. Збираємо насіння однорічних рослин для посіву навесні, а календулу, волошки, декоративні маки, космею, духмяний горошок можна вже висіяти у відкритий грунт. Ці квіти морозів не бояться, зате наступного року рано порадують нас цвітінням. Після перших заморозків необхідно викопати кореневища канн та жоржин. Восени викопуємо й цибулини гладіолусів. Зів`ялу зелень багаторічників потрібно обрізати під корінь, а, вражені шкідниками чи хворобами, рослини видалити та вивезти з ділянки. Невикористаний грунт бажано накрити поліетиленовою плівкою або садовим матеріалом, щоб не виснажувався.
Оголена коренева система може призвести до підмерзання й загибелі рослин взимку. Найкращим природним захистом для них є сніг, але останніми роками в нас досить часто зими безсніжні, тому одна з найважливіших справ у саду – мульчування рослин. Для цього використовують солому, торф, перегній, компост, деревну стружку, тирсу, сухе листя, ялинові гілки, пісок. Осіннє мульчування треба провести до настання заморозків Воно підживлюватиме рослини, захистить коріння від вітру та холоду, а також допоможе зберегти тепло й вологу в грунті.
Теплолюбні рослини, вирощувані в кошиках і горщиках, слід обрізати й занести в приміщення. Не варто залишати на зиму й камелію у відкритому грунті. Ця ніжна, схожа на троянду квітка, ще не зовсім пристосувалася до наших умов, тому її краще пересадити в діжку. Для неї добре підійдуть неопалювальні приміщення, такі як засклена веранда чи балкон.
Не секрет, що клімат низинного Закарпаття підходить для вирощування багатьох екзотичних видів. Поряд із місцевими ягідними кущами та плодовими деревами вже ростуть ківі, інжир, гранат, хурма, актинідія, тощо, а на грядках – різні прянощі, зокрема й розмарин лікарський. Це теплолюбна рослина. Восени її викопують і пересаджують у горщик.
Інжир та гранат потрібно накривати зимою. Для цього гілки акуратно пригинають до землі й фіксують. Після перших заморозків обмотують дихаючим матеріалом: мішковиною, агроволокном, тощо
Лаванда, на відміну від свого середземноморського розмаринового родича, добре переносить ужгородські зими. Восени її гілки треба тільки вкоротити відповідно до форми куща. Вона витримує морози до -25, тому накривати її не потрібно. Якщо є ризик підмерзання, то можна вкрити ялиновими гілками.
Добре почуваються в нас і рододендрони – садові родичі червоної рути, яких зараз є понад 100 сортів у садівництві. Серед них є вічнозелені й листопадні. Накривати потрібно тільки молоді рослини незалежно від сорту, якщо температура повітря опуститься до мінус десять. Для укриття використовують як натуральні каркаси з ялинового гілля, так і штучні (агротекс, спандбонд, лутрасил). Можна вкрити й мішковиною чи крафт папером.Листопадні рододендрони менш чутливі до холоду. Їх гілки досить пригнути до землі й вкрити шаром снігу.
Калікант квітучий – новий вид декоративних кущів у ландшафтному дизайні. Надзвичайно ароматний кущ із вишуканими червоними квітами в якого пахне все: листки, пагони, квіти, стане окрасою будь-якого квітника. До того ж він морозостійкий і особливого догляду не потребує.
Біля приватних будинків ще й зараз цвіте рослина з великими, схожими на трубки грамофонів, квітами. Це бругмансія, гостя з Південної Америки. Через таку цікаву форму квітів, її ще називають ангельською трубою. Як тільки вона відцвіте, гілки її вкорочують приблизно на третину довжини, пересаджують у горщик і заносять в приміщення.
Зимового відпочинку потребує й квіткова королева – троянда. Цвітіння в грудні або в січні, яке ми спостерігали минулої зими, нам подобається, але рослині шкодить. Його потрібно завчасно зупинити: не вносити добрива наприкінці літа, залишати квітки на кущах, щоб вони дозрівали плоди, очистити від листя та пошкоджених пагонів. Здорові гілки підрізають на висоту 40-60 см. Кущі підсипають землею, а потім снігом. Так їх можна й залишати на зиму. В гірській частині області троянди можуть підмерзати, тому потребують надійнішого укриття. Для цього використовують переважно ялинові гілки або агроволокно. Виткі сорти троянд потребують більше догляду. Їх потрібно акуратно зняти з опори, щоб не пошкодити. Гілки пригнути до землі, вкритої ялиновим лапником і зафіксувати. Зверху накрити знову гілками хвойних та агроволокном чи дерев`яними ящиками. Не треба спішити із накриттям. Троянди спочатку мають загартуватися, тому варто їх залишити на декілька днів при температурі до -5, а вже потім у суху погоду вкривати.
Кожен господар знає, чого потребують рослини в його саду. Вони, як і все живе, люблять догляд і турботу. За це віддячують цвітінням, пахощами та рясними плодами.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.