Аліса Смирна – не тільки фахівець іноземних мов, але й надзвичайно активна молода жінка. Додатково здобувши освіту туристичного фахівця в Австрії, багато робить для популяризації на Закарпатті, зокрема, у Перечинському районі, насамперед зеленого туризму.
Пані Аліса видала у Німеччині цікаві буклети, рекламні проспекти про унікальні можливості Ужанської долини для розвитку туризму і рекреації, організувала у колишньому сільському колгоспному зерносховищі музей сільськогосподарських знарядь праці та центр міжнародних зустрічей. Облаштування інтер’єру споруди триває, але тут вже кілька років поспіль проводять цікаві зустрічі з іноземними туристами, а торік прийшов запит з Австрії про те, де можна познайомитися з культурою лемків, у невимушеній атмосфері поспілкуватися, відпочити.
«Дубриницькі вечурниці» (так називалася підготовлена програма) сподобалися півсотні австрійців і обіцяють стати традиційними. Жінки з Дубринич приготували вишукані закарпатські страви, а тутешні тости, культурна програма, родзинкою якої став вокальний жіночий гурт з сусіднього села Зарічова «Вербиченька» з в’язанкою лемківських пісень, а також музейні експонати навколо — створювали домашню атмосферу. Тоді навіть вдалося по-лемківськи одружити одну австрійську пару. А на добру згадку про наш край гості повезли оригінальні сувеніри – вироби з кераміки майстрині Тетяни Майор з Перечина.
А ще Аліса – активістка екологічного руху. Дуже популярними були дві презентації міжнародного екологічного проекту Перечинської гімназії «Школи — за живу планету», оголошені всесвітнім фондом дикої природи WWF. Серед трьох десятків шкіл у столиці Австрії гімназисти успішно презентували проект разом з координатором Алісою Смирною. А нещодавно вона повернулася з Німеччини.
–Що цікавого було цього разу?
-Мрії збуваються,–подумала я і, як мінімум, ще восьмеро студентів зі мною, опинившись у вирі карнавальних подій у Майнці (Німеччина). Ще з дитинства дуже хотілося побачити наживо видовище а ля Ріо-де-Жанейро. Тому, складаючи чергову програму для студентів УжНУ і вибираючи дату, я врахувала і цей аспект. Карнавал у Майнці, або «Фастнахт» (ніч перед постом), називають ще п’ятою порою року і, тільки-но відсвяткувавши, готуються до наступного.
Цього року карнавальна процесія сягала сім кілометрів і налічувала 9,5 тисяч учасників. Дивовижна картина: 150 тематичних груп з сатирою на дії політиків, показували таким чином громадську думку на всю країну, надзвичайно вражали відвертістю і прямотою. У цілому місті не було людини, яка б не носила маски чи костюма. В очах рябіло, у вухах — вітальний лозунг свята «Гелау», у голові – думки: «Невже подібне можливо? А ми на таке не здатні?» Напевно, українці не навчені так відпочивати, забути на один день про свої проблеми, роботу, одягнути маску, не боятися бути смішним і просто стати частиною одного великого цілого. Ми щиро заздрили майнцівцям, їх вмінню розслаблятися.
-Але карнавал – це тільки частина поїздки?
-Так, він став яскравим початком нашого експрес-курсу німецької мови «Подорожуй і вчи мову». Дякуючи приватним ініціативам і офіційним представникам міста-побратима Ужгорода Дармштадту Сілке Денкер та Петеру Ері, це вже четверта подібна група за останні три роки. Студентки романо-германської філології та економічного факультету не тільки мали змогу значно зміцнити свої знання мови, бо проживали у німецьких сім’ях, постійно спілкувалися і виконували «місії», але й познайомилися з культурою та історією Німеччини та Австрії. Адже у рамках програми ми відвідали місто Франкфурт-на-Майні, його відомий фінансовий центр, Рьомерплатц, музей Гете та аеропорт. А далі було знайомство з німецькими школами, університетами, обіди в університетських їдальнях, спілкування з молоддю. Заняття проходили в ігровій формі. Дівчата отримували завдання на картках і шукати відповіді по всьому місту, користуючись громадським транспортом, запитуючи перехожих.
-Що запам’яталося в Австрії?
-Відвідини міста романтики Штаєр та, звичайно, Відня. Тут нас теж радо приймали і годували австрійські сім’ї. Було надзвичайно цікаво і пізнавально стати на тиждень частинкою культури, мову якої вивчаєш. Емоціям не було меж, коли ми у Відні гуляли замком Кайзера Йозефа та його дружини Сісі Шонбрунн. Неперевершена архітектура цього чарівного міста і погода, яка нам підігравала, не можуть залишити байдужим нікого. У такі моменти хочеться на увесь світ сказати: «Життя – прекрасне!»
–Матимуть продовження такі багаті емоціями і враженнями форми вивчення німецької?
-Вже в травні очікується наступна поїздка, потім у грудні. Думаю, багато цікавих зустрічей подарує і туристичний сезон.
На фото: фрагменти карнавалу у Майнці.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.