Закарпатські лісники: “Пробачте, що ви це бачите”.

Кореспонденти Укрінформу побували на місцях масового всихання ялинників на Закарпатті та разом із лісівниками спробували розібратися, наскільки масштабна ця проблема, і як її вирішити?

Фото: Сергій Гудак, Укрінформ.

Із приходом літнього туристичного сезону українці знову заговорили про "лисі Карпати". У мережі зявилися нові апокаліптичні картинки. Адже дорогою на Закарпаття люди бачать із вікон потягів пеньки на пагорбах, де ще рік-два тому височіли смереки (наприклад, на Воловеччині). А на сусідніх горбах, де ще не проводили рубки, стоїть сухостій… це загальна тенденція для Карпатських гір – наші ялинники масово всихають. Найбільше у Львівській області, найменше, чомусь, у Чернівецькій. За офіційними даними, по всьому Карпатському регіону близько 426 тисяч гектарів всихаючих ялинників, з яких третина припадає на Закарпатську область. Ми вирушили вивчати цю проблему на Рахівщину, в Говерлянське лісництво.

 ЗУПИНИТИ КАТАСТРОФУ ВЖЕ НЕ МОЖНА

Його площа 5776 га ялинників, уражені з них – 2 тис. га. Лісники, що згодилися провести нас до проблемних лісів Карпат, починають свою імпровізовану екскурсію словами: "Пробачте, що ви це бачите". Крім, власне, оцього "пробачте" сказати більше й нічого. Бо зупинити це явище ні лісівники, ні активісти, що виступають проти них із гаслами на кшталт: "Не дамо більше й дерева зрубати!" – не в змозі.

Фото: Сергій Гудак, Укрінформ.

– Цей процес можна й потрібно було зупиняти років 15 тому, – каже Володимир Приступа, директор Рахівського лісового господарства, – тоді чехи та австріяки, які у себе масово вирубували хворі ялинники, дивувалися, чому ми не рухаємо свої – адже карпатські ялинники уже тоді були хворі. Якщо тоді правильно провели б масові санітарні рубки, можливо, уникнули б такого масштабу проблеми, та й пагорби уже були б укриті 15-літнім молодняком, як у чехів, гори не стояли б тепер лисі або ж сухі, – каже пан Приступа.

Пан Володимир пригадує, як вирішували цю проблему в 70 роках, коли теж був період масового всихання ялинників у Карпатах.

– Тоді призначали суцільні санітарні рубки, але забирали не тільки хворий ліс, а ще на 50 метрів кругом нього, аби зупинити розповсюдження інфекції. Нам зараз так діяти не дозволяє закон. Можемо рубати виключно лише хворі дерева, та й то не в усіх місцях. наприклад, у лісах, що входять до складу Карпатського біосферного заповідника рубки заборонені взагалі. А це – як у людини апендицит: його не можна лікувати, тільки вирізати. Ще жодна смерека, що почала усихати, не відродилася. Це незворотній процес, – занурює нас в історію питання та нюанси проблеми головний лісівник Рахівщини. У його підпорядкуванні – 7 лісництв, майже у кожному – проблема всихання ялинників стоїть гостро.

Фото: Сергій Гудак, Укрінформ.

 У ЯЛИНИ, ЯК У ЛЮДИНИ, ВІК – ТЕЖ ФАКТОР РИЗИКУ

Поки піднімаємося до місця катастрофи, розпитую у лісівників, у чому ж причина такої екологічної катастрофи?

 – Тут кілька факторів, – пояснює Володимир Приступа. – Перше: вік, більшість усихаючих ялинників – це виснажені дерева, віком від 80 до 210 років. Вони просто відмирають, бо прийшов їх біологічний вік.

Фото: Сергій Гудак, Укрінформ.

Другий фактор, пояснює далі експерт, – середньорічна температура в Карпатах піднялася на 1-2 градуси, сума активних температур також зросла. А ялина, не забуваймо, – це північна порода, вона любить холод і помірну вологість. Ще треба пам’ятати, що у неї поверхнева, а не стрижнева коренева система. Отож, весною ялина не може набрати достатньо вологи, слабшає. Тоді починає діяти ще третій фактор: ослаблені дерева стають більш уразливі до хвороб. Основний ворог ялини в Карпатах – це короїд типограф. Він паразитує під корою. Також – коренева губка, грибок, що пошкоджує гнилизною кореневу систему і доходить навіть до стовбура. Якщо вітролом, і дерева повалені в один бік, це ознака того, що насадження заражене кореневою губкою. Бо коли здорове, то падуть у різні боки.

– Але ж нині маса фунгіцидів, інсектицидів – невже не можна їх застосовувати в лісогосподарстві? Тобто, обробляти дерева, аби захистити від жучків – як в агрогосподарствах?

Фото: Сергій Гудак, Укрінформ.

– Ні, адже цим ми спотворимо екологічну ситуацію в Карпатських лісах. Ми користуємося тепер феромонними пастками для комах – вони йдуть на запах у спеціальні пластмасові ємності, тоді ми їх ловимо й спалюємо. А раніше користувалися біологічними засобами боротьби – це вирубка та викладка так званих "ловчих дерев". Тобто, вирубували хворі дерева й коли в травні місяці наставав літ короїда, а він розмножується активно, ми клали ці хворі дерева, жуки там відкладали личинки, а тоді ми кору знімали і їх спалювали разом із жуками, що плодилися.

Шкідник лісу – жук усач. Фото: Сергій Гудак, Укрінформ.

 КАРТИНА ПЕРША. ЛИСІ КАРПАТИ

За цими розмовами потроху набираємо висоту. Поки у нас по обидва боки дороги ліси користування, де можна проводити масові рубки, то ж ми спострегіаємо зблизька оті апокаліптичні "лисі Карпати". Щоправда, картинка не видається аж такою страшною, як з вікна потяга, коли їдеш через гори, бо видно, що насправді гори не лисі, а вкриті молодняком, густим як щітка.

Фото: Сергій Гудак, Укрінформ.

– Росте молодняк дуже повільно: приріст за рік – 7 см, – пояснює Степан Папарига, лісничий Говерлянського та Білотисянського лісових господарств. – 60% пагорбів, де були здійснені масові рубки через всихання ялинників, відновлюються за рахунок так званого природного поновлення лісостану: коли ліс не насаджується, а проростає сам із насіння. Це навіть краще, бо такий ліс створює сама природа, він деякою мірою сильніший за висаджений людиною. Пік росту ялини припадає на час, коли вона досягла віку 40 років. Тоді дає приріст по 50-70 см у рік. Ну, а у 80 років ялина починає старіти.

Фото: Сергій Гудак, Укрінформ.

Степан Степанович звертає нашу увагу: гляньте, мовляв, ось смерека, яка вмирає: на кінчиках її гілок вже нема молодих пагонів. Такому дереву залишилося років 3-4, доки воно повністю всохне.

 – По правді, такі дерева варто зрубувати, так вони ще можуть принести економічну користь, а коли смерека всохне – її деревина вже буде неліквідною, хіба на дрова, – пояснює лісничий Папарига. 

Фото: Сергій Гудак, Укрінформ.

Куб ділової деревини ялини 1-3-го сорту коштує від 750 до 1100 грн, розповідають лісники. Якщо уражена – це вже техсировина, дров’яна деревина. Ціна такої – у межах 500 грн, тут нема сортів, градація за товщиною. А паливні хвойні дрова тут відпускають за 180 грн куб – для населення, від 220 грн/куб – для підприємців. При тому, що лісництву заготівля одного кубометра обходиться 250-290 грн, це збиткова праця, тому лісники нарікають, що не вільні розпоряджатися своїм господарством через заборону на масові рубки, яка діє віднедавна і яку, до речі, в народі сприйняли "на ура".

– Ми маємо платити податки, з них живуть місцеві бюджети, а також наповнюємо казну, – пояснює Володимир Папарига. – Тим більше, зараз нам підняли ці суми.

Фото: Сергей Гудак, Укринформ.

Для того, аби заліснювати "лисі Крапати", лісники мають і розсадники. Показують нам один із таких у Говерлянському лісництві. Тут сіють ялину, ялицю, бук та явір, аби створювати мішані ліси на місцях суцільних рубок.

– Вихід з одного гектара – 1,2 млн саджанців, – каже Степан Папарига. – Сортуємо менші на дорощування. Ми садимо невеликими ділянками 250 га на рік. 60% на природнє поновлення. 0,5 млн саджанців на рік висаджуємо. Приживається до 90%. У нас купують й інші підприємства, часто з Івано-Франківщини.

Ці рукотворні насадження, треба сказати, часто потерпають під Новий рік. 

– Люди йдуть і рубають молоденькі дерева у місці насадження. Забирають, звісно, кращі, лишають кривіші та тонші. Це велике зло, – коментує Степан Папарига.

КАРТИНА ДРУГА. ЖИВІ І МЕРТВІ

Фото: Сергій Гудак, Укрінформ.

Набравши висоту понад 1000 метрів, доходимо до лісів, де заборонено суцільні санітарні рубки. Це так звана буферна зона – між землями лісництва та Карпатським біосферним заповідником. Еко-катастрофа, яку ми вивчаємо, тут набуває іншого вигляду. Це ще не лисі Карпати, це ялинники, що складаються із хворих дерев, які вмирають, та уже вивернутих, упалих смерек. Смерекові "трупи" лежать тут таки, поміж іще живих. Прибирати їх не можна – немає ні економічного сенсу, ні, власне, дозволу. Повалені вітром, з’їдені хробаками та грибками мертві ялини гниють потроху на землі. На них, прямо на корі, проростає насіння та зеленіє густий мох молодняка. Йому тут жити далі.

Фото: Сергій Гудак, Укрінформ.

– Вік цих дерев – біля 200 років. Це природна пора старіння та всихання ялин, вони довше не живуть, деструктивні процеси починають проявлятися після першої сотні років, – пояснює Володимир Приступа. – Зараз таким лісом укриті майже всі землі Карпатського біосферного заповідника. За законом, рубки тут заборонені. Тобто, нам лишається тільки спостерігати за процесом всихання ялинників.

Фото: Сергій Гудак, Укрінформ.

– Якщо порахувати, то одне таке повалене дерево обходиться державі приблизно у 2 тисячі гривень. Тут лежать і гниють мільйони! – бідкається Степан Папарига. – Наші діти й онуки, яким ми залишимо такий ліс, скажуть: вони погано газдували!

Фото: Сергій Гудак, Укрінформ.

– Це нелогічно не лише з економічної точки зору, – пояснює Володимир Приступа. – Адже хворий ліс – ідеальне середовище для шкідників. Останнім часом через потепління короїд і так розмножується активніше, ніж у попередні роки. А ми йому ще й створюємо ідеальні умови для цього. А тут потрібні такі ж заходи, як у боротьбі з будь-якою інфекцією: треба видалити уражені ділянки, аби локалізувати загрозу. А ми натомість створюємо розплідники інфекцій, що загрожують здоровим лісам по сусідству.

КАРТИНА ТРЕТЯ. ЛІС МАЙБУТНЬОГО

Після побаченого стає не по собі. Питання, що ж буде з нашими смерековими лісами далі, – не дає спокою. Озвучую його.

– Ялинники в Карпатах не зникнуть, – заспокоює Володимир Приступа. – Апокаліптичні прогнози про те, що смереки тут всохнуть і більше ніколи не ростимуть, – нісенітниці. Але треба сказати, що ялинники в Карпатах таки матимуть трохи інший вид.

Фото: Сергій Гудак, Укрінформ.

– Як я уже пояснював, ці дерева мають специфічну поверхневу кореневу систему, без стрижня. Останніми роками надмірні засухи влітку ослаблюють дерева, а затяжні дощі, що приходять на зміну, перезволожують поверхневий шар грунту, в який укорінені смереки. Тоді перший сильний вітер для смерекових лісів стає руйнівним. Їх просто вивертає. Тому ми навіть у місцях природного поновлення лісостану насаджуємо листяні породи – бук або явір, які мають стрижневу кореневу систему. Вони сплетуться корінням і "триматимуть" смереки на пагорбах. Такий ліс буде сильніший. Тому, можна говорити, що у майбутньому смерекові ліси Карпат виглядатимуть саме так: переважатимуть ялинники, але "розбавлені" буками та яворами.

– У нас природно зона мішаних лісів, пояснює далі пан Папарига, – тобто споконвічно тут у ялинниках росли де-не-де буки та явори. Вони не вигідні для вирощування на заготівлю деревини, бо бук дуже вузлуватий, не такий, як у долинному Закарпатті, де з нього формують рубки, тут він годиться хіба на дрова. А ялини ростуть добрі. Але ці суцільні ялинники були насаджені штучно за часів Австро-Угорщини. Почалося це в ХІХ ст., тоді в імперії розвивалася паперова мануфактура, й деревина ялини ідеально для цього підходила. Ми теж свого часу постачали смереки на Жидачівський паперовий комбінат. За імперії багато висівали насіння, рубок було чимало, й не встигали заліснювати природнім поновленням. Але насіння було не автентичне, а привізне. Тому поряд із автентичною ялиною карпатською з’явилися інші види – їх можна розрізнити за шишками. А наша карпатська ялиця тут себе почуває краще, тому варто формувати майбутні насадження саме з неї. А посадивши поміж них мішані породи, ми укріпимо ліс. Тому перспектива для Карпат – це мішані ліси, з домінуванням ялини.