Захисники Боздоського парку водили на екскурсію прокурорів

Ми сьогодні були разом з екоінспектором, представниками природоохоронної прокуратури та адміністрацією парку на місцях вирубки дерев. Відверто кажучи, працювати в умовах коли сніг по коліна та покрив всі пні  – надзвичайно важко. Десь шукали по пам’яті, десь гостре око представників прокуратури підказало, десь адміністрація парку скеровувала. Основне завдання було перевірити законність рубки відносно акту, який комунальне підприємство отримало на вирубку 179 дерев. Звісно всіх пеньків не знайшли, їх справді важко зараз шукати під снігом, а ті що знайдені, були ретельно виміряні в діаметрі та занесені до протоколу перевірки. Основна частина порід це ясени, були й кілька черешень і ніби акація. Однозначно сказати важко, бо експерта з лісової інспекції серед нас не було, а тому офіційно встановити породу ніхто не міг.
Цікаво було інше, а саме те що нас, активістів, найбільше  цікавило – платани. Адже про них  не згадано в жодному дозволі  на вирубку. А факт їхнього зрізання – очевидний. Три великі пні діаметрами 80, 80 та 100 сантиметрів. Причому, сухостоями назвать їх важко, бо гілля що залишилось після того як стовбур-кругляк був вибраний і вивезений, тримає на собі плоди, а сухе дерево як відомо – не плодоносить.
Адміністрація одразу заплуталась: то казала, що на тому місці має бути алея, потім заявила, що дерева змушена була зрізати так як під час вирубки інших сусідніх дерев, вони були пошкодженні і, напевно, становили загрозу. Проте представники прокуратури пояснили, що навіть пошкоджені дерева вони не мали права рубати, за що доведеться адміністрації відповісти. Інспектор проведе розрахунок збитків і видасть припис керівництву парка. Останнє в свою чергу, змушене буде перерахувати кошти до місцевого бюджету.
Також, представники прокуратури будуть складати адміністративний протокол на директора парку за захаращеність території. Справа в тім, що після вирубки її треба одразу приводити до ладу, чого не було зроблено. Наскільки ми, активісти, зрозуміли, рішення про стягнення прийматиме суд, а тим часом адміністрація отримає припис  за яким у 10-денний строк має ліквідувати захаращеність.
Окрему увагу  викликала зрубана черешня, на стовбурі якої є жовта мітка, якою маркують кордони майданчиків парку. Справа в тому, що сухостої не маркуються, а марковані дерева, в свою чергу, не рубаються. Але схоже, що у всьому цьому представникам контрольних органів доведеться ще розбиратись.
Також для нас, небайдужої громадськості, незрозуміло те, що керівництво парку, як і міський голова, постійно у вирубці посилаються на план-проект парку 60-х років. Це видається дивним, адже тоді парк ще не був об’єктом природоохоронного значення, а з іншого боку, у 2008-му році містом було проплачено розробку нового осучасненого плану, який і був виготовлений.
Окрім цього, державні документи чітко встановлюють порядок благоустрою парків і знесення зелених насаджень, за якими жодна реконструкція (а при таких масштабних вирубках як в Боздоському парку ми маємо справу саме з нею) парку не може проводитися, без наявного проекту майбутнього благоустрою парку. Простіше кажучи, доки невідомо, що буде на місці зрубаних дерев і що має бути висаджено замість них, реконструкція протиправна, вже не говорячи про кошти, які перед видачою містом ордерів, повинні поступити на його рахунок та служити для відновлення і доглядання нових порід дерев, тотожних вирізаним.
Загалом ми задоволені першим спільним «виходом» в парк. Перш за все зустрілися з його адміністрацією, з якою в спілкуванні спробували пояснити нашу позицію, де ми не проти  розчистки парку і також бачимо його реальний стан. Ми розуміємо, що є багато дерев, які нависаючи загрожують упасти за першого хорошого снігу. Також ми не проти відновлення доріжок, і вирубки всього, що самонасіялося та псує геометрію алей. Тим більше, якщо є відповідні акти, а це значить, що вирубка легалізована.
Інша справа, що ми хоч не є експертами, але  тим не менше розуміємо, що мали місце і безпідставні вирубки. Адже як в історії з платанами їх в документах на вирубку немає, а деякі дерева, стовбури яких ще лишилися, викликають сумнів щодо аварійності та сухостойності. Саме тому й потрібна перевірка, яка й повинна дати висновок. Ми, в свою чергу, просто будучи небайдужими, вирішили переконатись у законності, і як бачимо, за попередніми висновками на місці – не безпідставно. Остаточну крапку в перевірці звісно поставлять відповідін перевіряючі органи, і ми сподіваємось що вже скоро про це дізнаємось.
На наше переконання  такі роботи повинні проводитись  прозоро, а значить з публічним  розголосом і можливо, з громадським  обговоренням. Адже мова йде не просто про розчистку, а про відновлення та облагородження території. Тут можна запитати і в громадськості, серед якої мами, що гуляють з дітьми, ролери які катаються алеями, жителі, що займаються бігом на доріжках парку і т.д.;  яким вони хочуть бачити парк? Чи доречні поряд з мамочками галасливі фан-зони? Які актуальні умови спів-відпочинку ставить перед нами час, і що з них треба реалізувати? Що ужгородці хочуть бачити в кінцевому варіанті парку?
Ми ще раз  хочемо зазначити: ми не вороги ні мерії, ні адміністрації парку. Ми просто небайдужа громадськість, яка хоче розібратись в ситуації та прийняти участь у відновленні та розбудові парку. Серед нас є експерти, екологи, дендрологи, ландшафтні архітектори, логісти і просто люди з пропозиціями. Частина з них колись працювала на відповідних державних посадах, що підсилює наш досвід. Всі ми готові на громадських засадах працювати над парком. Головне аби ми отримали зворотню реакцію. Тут дякуємо впершу чергу голові Закарпатської ОДА Олександру Ледиді. Він першим відгукнувся на нашу пропозицію, і напевне, якби не він – ми б навряд мали сьогоднішню «прогулянку» парком. Сподіваємось, що наш діалог стане прикладом і для інших органів влади.