З народом – по різні боки…

На жаль, для нашої країни протистояння між владою, міліцією, судом та простими людьми є звичайною, ба навіть банальною справою. Нині громада найменшого обласного центру України – міста Ужгорода намагається протистояти беззаконню цих трьох китів. Все почалося з незаконної реконструкції центральної площі міста, а нині переросло у репресії проти журналістів та активістів.

Громадськість Ужгорода категорично не підтримує наміри губернатора Олександра Ледиди реконструювати один з найбільш облаштованих районів Ужгорода, спроектованого чеським архітектором Ф.Крупкою. Деякі чиновники в міру свого розуміння називають цю площу футбольним полем, а мовою архітектури це партер, еспланада – розкішний архітектурний ансамбль, який також зустріти нечасто. Замість чіткого зеленого прямокутника, який максимально відповідає стилю площі часів забудови, 30-х років ХХ століття, пропонується «облаштування» – прямокутник збираються прорізати доріжками з бордюрами, лавочками, ліхтарями і «ощасливити» одним або каскадом фонтанів. Тобто Ужгород може отримати черговий кітч на місці найдосконалішого архітектурного ансамблю. І все заради самовтіхи владних мужів, які ігнорують громадську думку, виражену в рішеннях обласної архітектурно-художньої ради, яка, до речі, не скликалася вже довгий час (майже рік). Автор «облаштування» заявляє, що проект сподобався губернатору області, але при цьому ігнорує думку містобудівної ради Ужгорода, яка 16.04.2013 року майже одноголосно висловилася проти реалізації цього проекту благоустрою.

‎"Такий проект міг би прикрасити площу Вінниці чи, скажімо, Житомира. Але не Ужгорода. У нас надзвичайно якісна архітектура цієї площі. Народна рада, колишній «Русинський Парламент», – це потужна урядова споруда у стилі неокласицизму. І вона має домінувати на тій території. І думаю, що додаткові елементи з метою її прикрасити – зайві. До того ж доволі сумнівні мотивації: для чого нам зараз потрібен за шалені кошти благоустрій найбільш, в принципі, впорядкованої площі у центрі міста?" – сказав архітектор Петро Сарваш, член містобудівної ради при головному архітекторові Ужгорода.

Згідно тендерної документації на облаштування партеру планують витратити більше 3-ох мільйонів гривень. Витрачати мільйони на створення офіційно-презентаційної площі у той час, коли бракує коштів на справді нагальні потреби благоустрою міста – нонсенс.

Але, на жаль, це лише початок історії. Зранку 5-го жовтня, коли на площу прибула будівельна техніка, одразу згуртувалися активісти, аби протистояти черговим спробам втручання в цілісність міської п’амятки.

Однак, після зачитуваня протизаконної ухвали суду, якою декотрим особам заборонено перешкоджати будівельним роботам на площі, 7-х з присутніх на площі активістів міліціянти силоміць заштовхнули в авта і повезли до відділку. Ними були:

– правозахисник ГО "Молода ініціатива Ужгорода" – Віталій Грегор

– громадський діяч, активіст від ВО "Батьківщина" – Олександр Волосянський

– журналіст – Олег Диба

– громадський активіст – Сарканич Роман

– помічник Народного депутата України Валерія Чернякова, голова Ужгородської міської організації ВО "СВОБОДА" – ТомашЛелекач

– активісти від ВО "СВОБОДА" – ТомашТомаш і Сергій Білей.

Потім міліція в своїх рапортах написала очевидну брехню: «почав відштовхувати працівників та хапати за форменний одяг, намагаючись прорватися до спецтехніки, виражався грубою нецензурною лайкою в бік працівників міліції, погрожував звільненням з ОВС, намагався вдарити, своїми діями чинив злісну непокору працівників міліції». Всі, хто знаходилися в той час на площі бачили, що міліція чинить протизаконні дії, б’є людей, вигукуючи нецензурщину. Є купа фото та відео матеріалу, який демонструє, що затримані в жодному разі не чинили дій, зазначених у рапортах.

Далі на «циркову арену» протизаконності вийшов суд. Спочатку підписуючи «на коліні» незаконну ухвалу про заборону 5-м особам перешкоджати забудові, а потім, не пускаючи журналістів та активістів на відкрите (!) судове засідання за «усною вказівкою голови суду».

Нині активісти площі Народної об’єдналися за спільну ідею, незважаючи на політичні симпатії та переконання. Нині пишуться та розсилаються: колективні звернення, петиції, зустрічні позови, інформаційні запити, заяви в прокуратуру, раду суддів, вищу кваліфікаційну комісію суддів, Президенту, прем’єр міністру і т.п. А в цей час на площу народну завозять щебінь. За чутками, які снують Ужгородом, губернатор застосовує увесь адміністративний ресурс для забудови та втихомирення розголосу тому, що в місто планує приїхати Президент. Цікаво, а Президент знає про те, які жертви приносяться задля того, аби йому було, де «перерізати ще одну стрічечку»?