Кожен представник окремої нації унікальний: хтось це завзято демонструє, а інші – пливуть за течією, намагаючись сформувати лише довкола себе комфорт. На щастя, Євген Горват не належить до останнього, адже цей хлопець подарував не одну усмішку перехожим на Набережній. Він – бариста, якого усі знають за велосипедом із кавою.
Женя закінчив бакалаврат у 2014 році. Навчався на факультеті іноземних мов у Київському славістичному факультеті Закарпатської філії, спеціальність «Викладач-перекладач англійської та словацької мов». У 2015 здобув кваліфікацію дипломованого спеціаліста на ФІФ УжНУ, англійська філологія.
Як зазначає сам Євген: «Мікс націй з боку батька: угорці, словаки, роми. З боку матері – українці».
Як це бути представником нацспільноти?
У дитинстві я був хворобливою дитиною, тому дитячий садок не відвідував. Був хатнім сидякою☺.
Мав декілька друзів, найчастіше «зависав» з двома троюрідними братами, вони теж, як і я, напів угорці, напів роми. З ними я проводив найбільше вільного часу, оскільки ніхто нас не сприймав за «своїх».
Питання булінгу актуальне завжди, не тільки у школі, а й до і після. Часто в дитинстві ровесники , які мали суперечку зі мною намагалися образити саме тим, що я – ром. Але в них не вдавалося, бо я розумів, що вони це роблять або від безсилля, або через свою неосвіченість. Не можу сказати, що через мою національність мене звинувачували у крадіжках чи щось подібне, бо у школі я себе зарекомендував , як хороший та ввічливий учень. До речі, вчився я непогано.
Булінг – це ще, на мою думку, дурниці – у старшому віці я мав справу з більш серйозними явищами: дискримінація і зневажливе ставлення. Були випадки, коли не проходив співбесіду на роботу і чому було дуже очевидним. Роботодавець міг зацікавлено відгукуватися в слухавку про моє резюме, а під час зустрічі наживо починались питання про національність. Одного разу навіть помітив , як за мною стежать: чи не краду.
Були дівчата , з якими у нас не складалось саме через мою національність.
Так, на мою думку, в нашому заангажованому соціальними програмами суспільстві національність впливає на життя і досить сильно. Особливо національність з поганою славою.
З дитинства відвідував Пап-Джаз-Фест, бо люблю джаз. І, як на мене, це є заходом, який насичений ромським колоритом. А взагалі, відвідуючи культурні заходи мене цікавить їхнє спрямування, а не їхня організація представниками конкретних нацменшин.
Про справу баристи.
Став барвистою випадково. Мав багато вільного часу після університету, працював тренером з брейк дансу, тренування були з 5 до 8. Тому шукав якусь роботу на першу половину дня.
Це був класний безтурботний період, під час якого моє хобі переходило в стиль життя, я про брейк данс. Мав багато часу на тренування і багато подорожував, якраз в цей період став чемпіоном України. Присвятив я «велокаві» близько 4 років, за цей період полюбив торгівлю на «виїзд». Є в ній своя романтика, як і у всякій справі.
Готувати каву це по-своєму цікавий і клопіткий процес, в який поринув з головою. Від обсмаження зерна, налаштування кавомашини і помолу до чашки запашного напою. Їздив на кавові фестивалі і чемпіонати як глядач, відвідував майстер-класи. Де набрався багато різних рецептів, навіть прохолодні алкогольні коктейлі з кавою. Смішно, що працював на барі в різних закладах до цього, але саму тут поглинув найбільше знань. Часто був як і всі класичні бармени в ролі психолога. Чув багато різних історій, ідей, поглядів на різні речі.
Шкода, що представникам нацменшин доводиться боротися з дискримінацією виключно через їхню належність до інших нацспільнот. Проте із радістю можна зауважити, що багато справ вивчаються та вдосконалюються за допомогою таких людей, як Євген, якому байдуже, хто цей перехожий або гість заходу: українець, ром чи словак, головне – подарувати усмішку та позитивні враження.
Ірина Неменуща