21 січня у єпископській резиденції Мукачівської греко-католицької єпархії, що на пл. А. Бачинського в Ужгороді, відбулася щорічна традиційна зустріч владик із журналістами та громадськістю.
Це своєрідні підсумки року, що минув, а також церемонія вручення (раз на два роки) єпархіальної премії ім. М. Лучкая. Якщо раніше захід відбувався у консисторіальній залі, то цьогоріч – у відреставрованій найнижчого поверху резиденції, де невдовзі відкриється єпархіальний музей.
Захід розпочався із колядування жіночого квартету із греко-католицької церкви села Порошково Перечинського району. Далі владика Мілан вручив премію ім. М. Лучкая. Вперше за кількарічну історію її існування відзначено не наукові чи дослідницькі праці, а художню літературу. Лауреатом-2019 став ужгородський письменник і драматург Олександр Гаврош за дитячу книжку «Різдвяна історія ослика Хвостика». Прототип – реальний ослик, який мешкає в духовному центрі Св. Івана-Павла в Анталовцях, а на Різдво ходить колядувати у живому вертепі із отцями-капуцинами. О. Гаврош сказав: «Рішення журі було для мене великою несподіванкою, як і для вас усіх. М. Лучкай – відомий історик, священик, і раптом… дитяча книжка. У нас друкується мало дитячих казок, тим паче написаних про Закарпаття. До всього, діти мало читають. Й премія – своєрідна підтримка дитячої книжки, в які йдеться про добро і зло, про те, як бути самим собою, як вести духовне життя».
Щодо минулого 2019 року, то основною подією єпархії стало грудневе тижневе паломництво до італійського Риму з нагоди 30-річчя виходу греко-католицької церкви Закарпаття із підпілля. Була Служба Божа у храмі Санта Марія Маджоре, особиста аудієнція у Святійшого отця у соборі Св. Петра. «1000 людей взяло участь, це було наймасовіше паломництво в історії нашої єпархії», – резюмує Мілан Шашік.
Помічний владика Ніл на зустрічі акцентував увагу на минулорічних подіях для молоді. «Праця, дякувати Богу, йде дуже гарно. Був фест духовної пісні у Мукачеві, 13-го піше паломництво «Слідами священомученика Теодора» із Хуста до Великого Бичкова, яке відбувається влітку. Молоді прибуває, то тішить нас, – каже помічний владика. – Радує, що багато ініціатив з боку священиків нашої єпархії. Хотіли б вирішити й проблему – нема гуртожитків для студентів, які б перебували під опікою церкви. Ми б могли працювати в такий спосіб із молоддю, щоб була духовно зрілою, щоб не виїжджала за кордон».
Натомість керівник єпархіального БФ "КАРІТАС – CARITAS", отець Мирослав Русин зупинився на акціях для нужденних. Зокрема, у їхній будівлі, яка знаходиться біля греко-католицької богословської академії ім. Бл. Т. Ромжі у Минаї, діє проект «Дім милосердя». Тут мешкає 11 людей. Це не хоспіс, а міні-будинок для пристарілих. Мають і Центр для людей похилого віку, куди навідуються 30 ужгородців. Там спілкуються, плетуть, щось майструють. Ще одна ініціатива, реалізовувати яку допомагають їхні волонтери, догляд «на дому» одиноких бабусь – дідусів (прибирання, приготування їжі і т.п.). Допомагають і сім’ям, які постраждали внаслідок війни на сході, переселенцям.
На зустрічі транслювали й фільми про ремонти й реставрацію у резиденції, де багато років знаходилася бібліотека УжДУ («кремлівка»). «Добре, що ви не були тут 2 – 3 роки тому. Це приміщення, де ми зараз було одним із найжахливіших у резиденції: із пліснявою, без штукатурки, – каже владика Мілан. – Казали, що служило для фотолабораторій, а у сусідніх – зберігалася марксистсько – ленінська література. Й тільки у лютому 2018 року було повністю звільнене від книг, й ми змогли розпочати ремонт. Це приміщення буде слугувати для висвітлення нашої історії, в сусідньому вже почали облаштовувати єпархіальний музей».
Саме тут під час ремонтів знайшли кухню єзуїтів, і у березні 2018 року показали журналістам і громадськості. Коли зняли штукатурку, то знайшли дві ніші, що слугували за печі. Довелося розчищати, бо були заповнені сміттям. В одній із них знайшли також кам’яну плиту з латинським надписом «Андрій Бачинський». Тут навіть стара цегляна підлога під ногами, її зберегли.
Реставрацією майже знищених вологою, а подекуди забілених розписів у резиденції, кілька років займався ужгородський художник Павло Ковач, який має чималий досвід у цій справі. На зустрічі П. Ковач сказав: «Радий, що вдалося повернути із небуття розписи корифеїв, моїх колег. Дивися розписи у Ватикані, в Асізі. Це дало мені сили закінчити роботи. Дякую, владико, що довірили мені». Мистецтвознавець Михайло Приймич відзначив, що ці роботи виконані професійно й із любов’ю. За це 19 січня у Хрестовоздвиженському греко-католицькому кафедральному соборі Мілан Шашік нагородив Павла Ковача орденом 3 ступеня рівноапостольних Кирила й Мефодія.
Захід завершився колядуванням і розгляданням перших експонатів у музеї.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.