Питання друге: що спробувати? яку насолоду можна знайти допитливому гурману-початківцю?.. Почнемо зі скарги.
Отже, найвідоміша скарга першого президента п’ятої республіки у Франції, стосувалась однієї з головних пристрастей французів: "Як можна керувати країною, в якій 246 видів сиру?". Цей десяток слів з уст Шарля де Голля неймовірно влучно передає не лише «сирну» залежність нації, але й вміння попадати «в яблучко» смакової ейфорії. Кажуть, якщо поєднати любов і майстерність, то народжується шедевр. І Отже, французькі шедеври: соуси, сири, способи приготування м’яса і риби, тонкощі подачі дарів моря, підтверджений століттями талант виноробів (вина усіх регіонів), улюбленець мільярдів – коньяк, феєрверк позитиву – шампанське, жаб’ячі лапки, цибулевий супчик, фуа-гра, багет, круасан… і ціла палітра десертів. Та й, зрештою, саме слово «ресторан» – дитя теж французьке (для тих, кому цікаво: 1764 року парижанин Буланже розмістив над своїм закладом вивіску латиною: «Прийдіть до мене усі, втомлені шлунком, і я вас відновлю»).
Коротка стаття про таку високу, визнану усією планетою, кухню – це 100% підписання смертного вироку перед світовими геніями кулінарії! Тому повертаюсь до своєї скромної місії – поради, що цікаво, варто і справді реально про дегустувати під час знайомства з модною столицею. Отож, складаємо список банально французького!
№1. Сніданок. На сніданок французи справді з превеликим задоволенням смакують свіжоспечений круасан (croissant), з маслом і улюбленим джемом або свіжий багет (unebaguettedepain) із хрусткою скоринкою і обов’язково – філіжанка кави (бажано – ароматної і міцної). Форму круасану французам «привезли» австрійці після перемоги над турками у далекому 1683 (форма півмісяця), але випікати його зі листового тіста з маслом – ідейна заслуга, виключно, французька. Славу багета по праву приписує собі Париж. У 1920-х уряд забороняє пекарям починати роботу раніше 4-ої години ранку, що робить поняття «свіжоспеченого хліба на сніданок» ілюзією. Тоді розумні паризькі хлібні генії придумують рецепт тіста, який вагою 250 грам та формою в довжину 65 см випікається всього за 15хв. Щодня в Парижі продається до півмільйона багетів. Ціна круасана -1,2-2євро. Ціна такого сніданку в кафе 8-10 євро. Ціна багета 0,9 євро.
№2. Обід – час себе розважити: рекомендую цибулевий супчик – гарячий, поживний, ситний, із запеченим сиром.Деякі вірять в легенду, що першим творцем рецепту став Людовік ХV, хоча особисто я в цьому дуже сумніваюсь. Зате додам каталізатор для роздумів: французи завжди і у великій кількості пили… вино, а королі взагалі не споживали іншої рідини (вода вважалась носієм чуми та інших неприємностей). Навіть сьогодні лікарі рекомендують сухе червоне вино для доброго здоров’я… але ж не в такій кількості!!! Усі ми чули, що з церозом печінки краще не жартувати, а от варена цибуля в такому випадку дуже корисна. От французи пили вино і підтримували себе супчиком! Рекомендую! Ціна – 6-8,5 євро за порцію.
№3. Для того, щоб поділитись яскравими фотографіями з друзями, сусідами, колегами, а ще полоскотати уяву найріднішої або сусідської бабці – обов’язково замовте жаб’ячі лапки. На смак, як солодка курочка. Подаються в соусі. Самі французи, правду кажучи, їх не їдять у повсякденності! Ну, інколи купують для яскравих вражень іноземним гостям. Чому ж українці впевнені, що французам смакують жаби, як нам сало? Чому називають їх так ніжно – жабоїди ? Навіть саме слово «чому» читається французькою «pourquoi». Кінець безтурботливому життю жаб на Монмартрі прийшов після Другої світової війни (як кажуть, "голод – не тітка"). Сумний період досить швидко закінчився, але враження від побаченого солдати швидко рознесли "небайдужим". За останні 25 років промислове вирощування жаб зросло в декілька разів, а м’ясо визнали дієтичним та корисним. Тому щастя для любителів "нестандарту" існує. Ціна порції 8-10 євро, замовити можна в ресторанчиках туристичних кварталів (Монмартр, Латинський квартал).
№4. Ескарго. Звучить пафосно. Самі виноградні слимачки, мабуть, не здогадувались, що їх будуть так вишукано називати. З давніх часів це блюдо смакували не як делікатес, а як легко доступну для простого населення здорову їжу. Сьогодні ескарго можна зустріти в меню дорогих французьких ресторанів у якості закуски до білого вина, на банкетах та прийомах. Найбільше цінуються бургундські виноградні равлики (кажуть, вони смачніші). Порція від 6 євро.
№5. Гарячий шоколад. Таке щастя для ласунів особливо цінують в Парижі. Саме тут чашечка гарячої мрії приносить неочікуване блаженство, а разом із театром життя прямо перед Вами на просякнутих столітньою історією авеню світ завмирає. І здається, що життя до того було просто чорно-білим. Рекомендую для цього моменту історичний заклад «Les Deux Magots» на площі Сен-Жермен в VІ районі столиці. Порція 8-10 євро, залежно від обраного варіанту подачі.
№6. Сир. «Аssiette de fromage» – це щастя дегустації одразу декількох рекомендованих до вина сирів. Як ми вже згадували, кількість видів цього продукту ще в далекому 20 столітті налічувала 246. Сьогодні, практично через півстоліття після скарги Шарля де Голля, їхній різновид змушує відчути себе гастрономічним неуком. Тим не менше, ми гордо не здаємось і продовжуємо прискіпливо вибирати сир в супермаркеті з прихованою надією, що втрапимо «пальцем в небо» в більш-менш їстівний і "терпимий" за запахом варіант. Найвідомішими для нас стали: сир брі (Brie de Meaux), камамбер (Camembert de Normandie), рокфор (Roquefort, овечий), рокамадор (Rocamadour, козячий), Сент-Мор-де-Туре ( Ste Maure de Touraine, козячий). Ціна від 1,5 до 9 євро за один запакований шматочок – все залежить від сиру, виробника і місця купівлі товару. А от «тарілка сирів» обійдеться в кафе 10 -12 євро + порція вина 5 євро (250 мл), тому, нарешті, плавно перейдемо до найціннішої гордості французів.
№7. Вино. Будьте уважними! Найнижчі за ціною – столові вина (VinsduTable), як саме їх подають на розлив в туристичних ресторанах. Вино хороше (поганого вина у Франції не буває). Однак, якщо хочете бути на рівень обізнанішим у справжніх цінностях французів, звертайте увагу на текст. Потрібно, щоб під назвою, або в нижній частині етикетки був надпис AOC (Appellationd’OrigineControlee). Якість вина в такому випадку затверджена Національним інститутом контролю найменувань. Для цього перевіряють, щоб вино було виготовлене з винограду конкретного регіону, пройшло всі стадії витримки і виробництва, а після контрольної дегустації (все ж таки існує в людей хороша робота) отримує статус AOC. Це – головна порада! Далі просто вибираєте регіон (наші туристи частіше дегустують Bordeaux), вид (біле, рожеве, червоне), а про якість можна вже не хвилюватись. Відзначу, що у французьких сортів – досить великий діапазон смаку між верхньою і нижньою ноткою букету вина. Можливо, саме це робить його всесвітньо визнаним і улюбленцем мільйонів. Нам пощастило дегустувати у погребі виноробів в містечку Сhinon, що знаходиться в долині річки Луара (кілометрів 300 від Парижу). Ціна вина в супермаркеті від 1,5 євро, однак рекомендую брати ті вина, які в ціні починаються від 4 євро – букет багатший. В дегустаційних місцях ціни від 9 євро (однак цінність такого вина виростає разів в десять).
А ще спробуйте мережу «Léonde Bruxelles». Мідії, які приготують вам у сирному соусі рокфор або з провансальськими травами стануть Вашим джокером для рекомендацій друзям.
Залишили ми «про запас» тему подачі дарів моря (смачнючі устриці), коньяки і ресторани високої кухні … До того ж чекає відповіді хвилююче запитання «до чого потрібно бути готовим»…
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.