Як фотографія життя врятувала

Багато людей свого часу хотіли бути піонерами в тій чи іншій галузі, та далеко не кожному це вдавалося. Одним з тих, хто спробував і не програв, був свалявський фотограф Василь Мішкей. 

Відомо, що він народився 29 травня 1901 року в урочищі Вовчий с.Сасівка Свалявського округу Березького комітату, в сім’ї станційного управителя Михайла Мішкея та його дружини Гафії, мав старшого брата Михайла, меншого Юрія та двох сестер — Гафію і Єлизавету. Після закінчення церковної школи, за місцевою традицією, діти залізничників навчалися в школі-інтернаті м.Сату-Маре (Румунія). Звідти у 1917-му Василь поїхав навчатися фотосправи в Будапешт, до відомого тогочасного фотографа Бочкаї. У процесі навчання спершу став прихильником угорських комуністів, а згодом зв’язковим у штабі Бели Куна. Після повалення Угорської Радянської Республіки він потрапив у полон до румунських військ. Відтак було кілька невдалих спроб втечі, але врешті-решт ця молода людина добирається додому через Італію та Македонію. Весь 1925 рік Василь працює на рибних промислах у Сваляві, а паралельно у підвалі батьківської хати займається фотографією. Патент від чехословацької влади на право займатися фотосправою професійно Мішкей отримує тільки в 1930 році і тоді ж відкриває перше в Сваляві фотоательє.Будучи єдиним фотографом-професіоналом, він зумів у цій царині досягти неабияких успіхів.

Не дивно, що в 1943-му відкриває друге фотоательє. На цей час він мав уже патент від гортистської влади – на торгівлю.З приходом же влади радянської Василь Мішкей був змушений вступити до лав трудівників артілі «Перемога» у Сваляві, на посаду завідуючого фотоательє. А його дружина Етела отримала патент на торгівлю від Народної Ради Закарпатської України, що був дійсний до середини 1951 р., тож довелося перше фотоательє переобладнати під крамницю. 

♦ Дружина Етела та донька часто потрапляли в об’єктив фотографа.

Та, очевидно, комусь не подобалося, що у радянській реальності дехто володіє двома будинками, в яких знаходилися фотоательє та крамниця. Відповідно, 3 лютого 1950 року лейтенантом Свалявського окружного відділу МГБ Гриболевим В.М.Мішкей був заарештований – за співпрацю з гортистськими окупантами та отримання від них у подарунок крамниці, що належала мешканцю Сваляви, 

♦ Фотоколаж, у якому фотограф увіковічив самого себе 

в різні роки.

27 квітня 1950 року відбулося судове засідання у Закарпатському обласному суді, на якому колегія з головуючого Шолема, народних засідателів Феліка та Гухкало, секретаря Штефеняка винесла вирок за ст. 54-4 та 54-10 Ч. 1 Кримінального Кодексу УРСР, яким фотографа засудили до десяти років позбавлення волі з обмеженням у правах на п’ять років. Усі спроби адвоката Ребінкової виправдати свого підзахисного були марні. Покарання Василь Мішкей відбував у Китойському виправно-трудовому таборі. Відсидів за ґратами повних шість років, після чого повернувся додому і продовжив займатися улюбленою справою.

Зі споминів онучки Валерії Марусанич, дідусь вижив у таборах тільки завдяки своїй професії. Коли Мішкей помирав з голоду в лазареті ГУЛАГу, головний лікар спитав його:

– Хто ви за професією?

– Фотограф, – відповів дід. 

–Чи вмієте фотографувати під мікроскопом? 

– Вмію.

♦ У багатьох родинах Сваляви і досі можна знайти світлини зі штампом Василя Мішкея.

Так фотографія врятувала життя цієї людини, яка була свідком дуже багатьох подій. Це й революція 1918 р., Друга світова війна, археологічні розкопки на г.Литвак, стихії, видовища… Помер Василь Мішкей 22 жовтня 1991 року. До речі, усе своє життя він чекав реабілітації, але сталося це вже після його смерті у 1992 р., за часів незалежної України.