Вибори, вибори…

Вибори, вибори…
Все у нас, як завжди. (с)

Але йти на вибори все одно треба. Навіть, коли розумієш, що всі…, ну, як у відомій пісні. Математика проста: чим менша явка, тим більше ймовірність, що самі-самі і най-найпрепаскудніші кандидати пройдуть.

Дивіться, яка математика. 

Припустимо, кандидат А, ну або Б (всі можливі збіги випадкові), скупив певну кількість голосів на визначеній дільниці. Ну купив, до прикладу, 1000 (одну тисячу) голосів. Заплатив за це, не багато не мало, 500000 (п‘ятсот тисяч) гривень. А на дільниці, припустимо, 10 тисяч виборців. Ця тисяча прийде і проголосує по-любому – їм селфі з бюлетенем треба для звіту. А інші 9 тисяч, з яких 5 тисяч не прийде, а інші 4 тисячі розпорошаться між іншими кандидатами, виходить, нічого не вирішує. Це я виходжу із 50% явки, що є типовою цифрою, але може бути ще менша.

Що виходить? Що тисяча людей, які взяли гроші в цього кандидата Б (або А), продали не лише свої голоси, а й голоси всіх, хто не прийшов. Тобто, вони торгують своїми електоральними органами хоча б за гроші, а тих, хто не прийшов, мають взагалі задурно.

В результаті, кандидат А за півмільйона гривень стає депутатом (ну або мером) і починає собі інвестиції повертати. А ті, хто реалізуючи свої протестні настрої, не пішов на вибори, наступні 5 років будуть дорікати тим, хто взяв гроші, що через них ми так погано живемо.

 І хто дурний?

‪#‎Пой_на_вибори‬