Вогонь в ілюмінаторі: пароплав «Карпатія» на якорі біля Ужа

15 квітня 1912 року сталася одна із найбільших трагедій новітнього часу – затонув «Титанік». Першим на порятунок пасажирам мега-корабля прийшов пароплав «Карпатія», що був збудований у 1903-му році. Тоді судно виконувало рейс з Америки в Середземномор’я й капітанові Артурові Рострону з командою вдалося допомогти бодай частині жертв «Титаніка» та врятувати не одне життя. Здавалося б, до чого тут Ужгород? А ні: історія триває – «Карпатія» «кинула якір» на березі Ужа. Сьогодні, через 101 рік після трагедії, пароплав «Карпатія» пришвартувався на перилах набережної – у вигляді міні-скульптурки. За якихось два метри від Миколайчика, будучи черговим творінням того ж самого скульптора Михайла Колодка. І, власне, спільним плодом його разом із товаришами творчості щодо насичення міста незвичними й цікавими речами.

Молодий фотограф і журналіст Юрій Ломакін першим встиг запалити свічку, яка водночас є даниною пам’яті загиблим у морі і – освітленням для ілюмінаторів «Карпатії». «У неділю вранці ми прийшли на відкриту екскурсію Ужгородом, і побачили цей кораблик, а увечері вже вирішили зі знайомим прийти і запалити цю свічку», – каже Юра. У неділю «Карпатія» пришвартувалася на бильцях набережної без зайвого шуму, та й саме відкриття її було «віртуальним».

Пароплав «Карпатія» із бронзи став уже шостою міні-скульптуркою на набережній Ужа. Проект разом зі своїми друзями та натхненниками здійснює скульптор Михайло Колодко, і саме він подбав про те, аби за допомоги свічки пам’ятник оживав. А ініціатор створення маленького пароплава Федір Шандор вважає: ці міні-скульптурки – велика справа, адже вона нагадує нам про людяність і про історію.

«15 квітня 1912-го року сталася досить важлива історична трагедія, затонув найбільший на той час корабель, а першим судном, хто прийшов йому на допомогу, була «Карпатія», названа на честь Карпатських гір. Щоби  закарпатці  пам’ятали, що вони  долучені своєю географічною назвою  до великої історії, і було відкрито сьогодні, 15-го квітня, малесеньку (що нікому не заважає!) скульптурку, «Карпатію». До речі, «Карпатія» відома і тим, що наприкінці XIX-го і початку XX-го століття перевозила закарпатських заробітчан з Трієста і Венеції до Нью-Йорка» – розповідає завкафедрою УжНУ.

Як відомо, у пароплава «Карпатія» не менш цікаві сусіди: за пару метрів мешкає помічник Святого Миколая – Ужгородський Миколайчик; ближче до філармонії – мініатюрний Ференц Ліст (який бував в Ужгороді з концертами); гумористична скульптурка Свободка є найменшим маяком у світі та присвячена Ужгородській регаті; а кумедний солдат Швейк із кнедликом у руці виглядає щось цікаве (певно, потяг, яким має проїхати через станцію «Ужгород»); далі ж Київською набережною перила огорожі набережної зав’язані у вузол – зробити таке було б цілком до снаги найсильнішій людині планети, закарпатцеві Іванові Фірцаку-Кротону, якому і присвячена міні-скульптурка. Автори проекту на цьому не зупиняються: ідеї для нових маленьких пам’ятників є й цікаві речі вигулькувати муть і надалі.

Власне, ужгородці не проти… Ігор Радомисельський, екскурсовод, говорить: «Історія цієї скульптурки дуже цікава, хоч і пов’язана з трагедією. Загалом маленькі пам’ятники мені подобаються, мандруючи світом, бачу креативні скульптури в історичних містах, як от у Стокгольмі біля Королівського палацу… Як екскурсовод, зауважую, що і людям такі речі до душі». Фотограф Віктор Дьомін, як проходив Театральною площею, сказав: щойно помітив цю скульптурку і звернув увагу, що вона «з секретиком» – можна запалити вогонь в ілюмінаторі, і відмітив – найцікавіше у цих пам’ятничках те, що на них натрапляєш випадково. «Мені особисто хочеться побачити в міських скульптурах щось більше, масштабніше, але в оцих творах мені подобається елемент сюрпризу», – каже Віктор.

Наразі небагато ужгородців зауважили «Карпатію» на бильцях набережної (тим паче, що її неабияк маскує сітілайт, один з тих багатьох, що «прикрашають» історичний центр міста), не кажучи вже про туристів. Але варто очікувати, що і на бронзовий пароплав, як і на маленьких попередників, теж чекає своєрідна слава, як та, що її вже діждали Свободка, котра любить змінювати наряди та Миколайчик, який став орієнтиром для зустрічей і святковим символом… І новонароджений маленький пароплав, що «став на якір» близь Ужа, нехай і не претендуватиме на порятунок, наприклад, ужгородського туризму (та ж він не у «Титанику»!), хоча б зігріватиме подорожніх, світячи їм вогнем своїх ілюмінаторів…