Нещодавно саме Віктор Дрогальчук у студії Савіка Шустера наголошував на необхідності прийняття дієвого Закону про роздержавлення ЗМІ в Україні.
Тоді його яскраву промову почули не лише чимало закарпатців, а й уся Україна, пряма мова знайшла відгук у медійників. Нині маємо новину: Верховна Рада прийняла закон про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації (за ним протягом року будуть реформовані ЗМІ, які виявили бажаня, і не пізніше як за вда роки – всі інші комунальні ЗМІ).
Нагадаємо вам слова Віктора Дрогальчука:
Відтак редактор, якого багато хто із закарпатських журналістів вважає своїм учителем, газетяр із колосальним стажем і досвідом, нині викладач кафедри журналістики філфаку УжНУ, свого часу головний редактор найавторитетнішої газети краю «Закарпатська правда», сьогодні головред «Вістей Ужгородщини» прокоментував Uzhgorod.in прийняття закону, зміни до якого пропонував.
Пропонуємо пряму мову Віктора Кузьмича:
«Можна вигукнути: «Нарешті!». Але чомусь не маю особливого оптимізму, і не тільки я, але й колеги, з якими постійно спілкуюся. Такий потрібний закон вийшов запізнілим актом. Прийняли, бо так зажадала Європа. Закон прийнятий у дуже складний для друкованих медіа час. Час тотальної кризи – здорожчання паперу, енергоносіїв, поліграфії, розповсюдження… Час масового зубожіння читача.
Моє глибоке переконання – роздержавлення ЗМІ можна було успішно провести ще років 10-15 тому на базі існуючих на той час законів – і «господарських», і медійних. Наше Закарпаття могло бути піонером у цій справі – обласна рада ще в 2007 році прийняла концепцію реформ комунальних друкованих ЗМІ. Прийняла, але не вистачило духу і політичної волі піти далі. Нині ж…
Усе змінилося, не секрет, що друковані ЗМІ витісняють електронні медіа. Зробити якийсь прорив на місцевому рівні не вдасться через постійне безгрошів’я. Наша редакція, приміром, економить на всьому – на кваліфікованих кадрах, котрих тримаємо в два рази менше, ніж потрібно, і навіть на опаленні. А що таке сучасна редакція? Це не обов’язково з десяток кабінетів з телефонами і так далі – це може бути і одна кімната… Законодавець же застеріг – у процесі роздержавлення у власність суб’єктів господарювання може бути передане майно. Але увага – крім приміщень і земельних ділянок. Останні бери у оренду і упаси Боже здати в суборенду!
Цей закон скоріш писаний для чиновників, тих, хто на центральному рівні відповідає за роботу ЗМІ – адже за ним готуються списки, навчаються кадри, проводиться моніторинг, реформування розбивається на етапи… А от як вижити місцевій пресі, отримавши у спадок кілька допотопних комп’ютерів, назву та тематичну спрямованість – про це не йдеться. Що стосується нашого видання, то воно в такій ситуації, в якій і інші 12 районок області, а ще і в гіршій, бо маємо угорський дубляж, котрий мав би підтримуватися державною програмою. Ясно, що новий власник не буде його тягнути на собі.
Щодо нашої газети – все залежить від загальної ситуації, цей закон наразі нічого для нас не змінює. Як шукали гроші – так і будемо шукати. Знаючи і про те, що коли людині треба купити або газету, або хліб, вона обере хліб. Зараз чимало буде залежати від співзасновників – а це, окрім колективу газети, районна рада (РДА вийшла із співзасновників).
На мою думку, доцільніше було б паралельно прийняти програму підтримки ЗМІ, де б було передбачено заходи і відповідні кошти на перехідний період».
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.