Заслужений артист України яскраво проявив себе не тільки на театральній сцені, але й у кіно. Провідний актор Закарпатського муздрамтеатру народився 11 листопада 1962 року в селищі Довге на Іршавщині. Його батько, Карл Людвікович, походив зі швабської родини.
У школі непосидючий хлопчина вчився посередньо. Зате активно займався спортом, їздив на мотоциклі, захоплювався музикою. Тож коли постало питання, куди йти після школи, старший брат Віктор порадив вступати до недалекого Хуста -– в культосвітнє училище, яке сам закінчив. Однак на музичне відділення був серйозний конкурс, а на спеціальність «керівник самодіяльного театрального колективу» -– недобір. Тож юнака скерували туди, з обіцянкою через семестр перевести на бажане відділення.
І хоча молодший Мавріц до іспитів майже не готувався, він сподобався Всеволоду Майданному, який якраз набирав свій курс. Так, за протекцією керівника Хустського народного театру, Олександр Мавріц став театралом. А коли почав навчатися театральній справі, зрозумів, що це йому значно цікавіше за нотну грамоту.
Три роки навчання в Хусті запам’яталися ейфорією свободи, коли вириваєшся з-під батьківської опіки і починаєш самостійне життя на свій страх і ризик. Юнацьке кохання, гра в музичному ансамблі на весіллях і перші кроки на сцені – усього вистачало в буремній юності.
Після закінчення у 1983 році Хустського культосвітнього училища отримав запрошення на роботу від Мукачівського російського драмтеатру та обласного лялькового театру. Вибрав Ужгород, хоча робота з ляльками має свою складність. Однак переважно грав у живому плані. Із лялькарями об’їздив усю область.
Із 1996 року Олександр Мавріц працює у Закарпатському обласному українському музично-драматичному театрі. За чверть століття він тут пройшов шлях від актора допоміжного складу до майстра сцени.
Особливо плідна співпраця у нього склалася зі старшим колегою і другом О.Саркісьянцем, який довіряв йому головні ролі у своїх виставах. О.Мавріц не просто грав своїх персонажів, а проживав їх на сцені, щоразу підіймаючи власну творчу планку. Його ролі в «Нічних трудівницях паризьких тротуарів», «Дурнях», «Нічному вартівнику і пралі», «Білому нігері» надовго запам’яталися глядачам. За головну роль Мочалкіна у виставі О.Копкова «Слон» у 2008 році актор удостоєний обласної театральної премії імені братів Шерегіїв.
Із 2017 року в житті Олександра Мавріца починається новий етап, пов’язаний з кіно. Його запрошено зіграти роль начальника сталінського концтабору у фільмі Зази Буадзе «Червоний». Він створив настільки переконливий образ, що отримав у 2018 році премію за кращу чоловічу роль на міжнародному кінофестивалі «Корона Карпат» у Трускавці. Фільм «Червоний» визнаний одним із кращих за часів Незалежності, а до Олександра Мавріца прийшла відомість у кіно.
З того часу щороку знімається в українських фільмах: «Опер за викликом», «Іловайськ 2014. Батальйон «Донбас», «І будуть люди», «Слов’яни», «Довбуш» тощо. Амплуа Олександра Мавріца – мужній, характерний герой, який пройшов у житті через нелегкі випробування.
У 2021 році актор удостоєний почесного звання «Заслужений артист України». Попри зайнятість у кіно, він не полишає роботу в найбільшому театрі Закарпаття. Тут працює і його дружина – акторка Світлана Мавріц.
Попри поважний вік, на початку війни Олександр Мавріц пішов добровольцем у Збройні сили України.
А цими вихідними Закарпатський муздрамтеатр запрошує на такі вистави:
у п’ятницю, 11 листопада, о 19.00 на малій сцені – американська драма Б.Слейда «Same time, next year»,
у суботу, 12 листопада, о 12.00 – казка Юрія Чорі «Цвіт папороті»,
у неділю, 13 листопада, о 12.00 – сучасна казка на малій сцені Марини Смілянець «Країна серйозних», а о 18.00 на великій сцені – ексцентрична комедія Рея Куні «№13» в оновленому складі.
Олександр Гаврош, завідувач літературно-драматичною частиною Закарпатського академічного обласного українського музично-драматичного театрі умені братів Шерегіїв
На фото: обкладинка журналу «КіноТеатр» із Олександром Мавріцом