Сумну новину прокоментував колега Сергія Федаки, письменник Василь Кузан.
«Підступна невиліковна хвороба обірвала життя одного із найбільш яскравих та найбільш продуктивних науковців і письменників Закарпаття та України Сергія Дмитровича Федаки.
Зовсім недавно він презентував свою унікальну “Історію України” у 16 томах. Лише кілька тижнів тому ми дізналися, що він потрапив у лікарню, у заклад, куди ніколи раніше не звертався, а сьогодні його вже Бог забрав у свій небесний університет…
Сергій Дмитрович Федака народився 22 серпня 1964 року. У свій час став наймолодшим доктором наук України, захистивши дисертацію. Уся його трудова діяльність була пов’язана з Ужгородським Національним університетом, де він був професором. Але науковою та викладацькою діяльністю цей чоловік не обмежував себе. Він був членом Національних Спілок письменників та журналістів. У коло його зацікавлень входило все, що стосувалося культури та політики. Його чіткі афористичні формулювання проблем, його оригінальне бачення світу, його феноменальна пам’ять та неймовірна працездатність викликали захоплення. За ніч він міг прочитати книгу, а на ранок уже опублікувати розлогу рецензію на неї на одному із популярних сайтів. Він устигав усе: відвідати прем’єри у всіх театрах області, побувати на відкритті усіх виставок у художньому музеї та галереї “Ужгород”, виступити на всіх знакових презентаціях у обласній бібліотеці… Написати про все це. Написати і видати два романи та кілька поетичних збірок… Не встигав тільки слідкувати за власним здоров’ям…
Культура, наука, література, журналістика, мистецтвознавство… Закарпаття, Україна… Всі ми втратили дуже і дуже багато. Ми будемо відчувати цю втрату, нас не відпускатиме відчуття, що когось нам бракує. Чийогось конкретного, мудрого, дружнього слова, короткої до неможливості відповіді на телефонний дзвінок, якогось всеохопного тепла і такої ж любові…
Прощавай, друже.
Від імені Закарпатської обласної організації НСПУ висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям, колегам… Вічна пам’ять і спокій неспокійній душі великого науковця і великого українця.»