Якщо заплющити очі та прислухатись до розмов на місцевому ринку, то в «базарний день» можна відчути себе десь в Угорщині. Все через угорську мову частини місцевих жителів. Однак ліворуч височіє Говерла, біля неї Петрос, а поруч проїжджає автівка із червоно-чорним стягом на задньому склі. Це селище Ясіня — столиця Гуцульської республіки (це історична назва українського державного утворення, що існувало з 8 листопада 1918 по 11 червня 1919 року у межах сучасного Рахівського району зі столицею у Ясінях). І це улюблений суспільний ландшафт, яким за нагоди хизуються місцеві мешканці. Дослідження проводить Іnfopost.
Може виглядати як парадокс чи навіть феномен, але саме тут, в Ясінях, не просто мирно і як добрі сусіди, але й історично та природньо живуть поруч гуцули з дуже сильною україноцентричною ідентичністю та угорці, які оселилися тут, неподалік витоку річки Тиса, ще в ІХ столітті.
Селище Ясіня має свої історичні єврейську, румунську, чеську та навіть свою угорську версію назви, — Körösmező. Вимовляється «Кьорьошмезо», та тлумачиться як «луки/поля поміж ясеневих лісів».
При цьому, як наголошують у приватних розмовах місцеві, — як угорці, так і гуцули-українці, — обидві громади інтегровані у єдиний місцевий контекст. І це зовсім інший контекст поліетнічності та угорської ідентичності в Закарпатті, ніж зазвичай обговорюється в публічному дискурсі переважно на прикладі Берегівщини чи Виноградівщини. І цей контекст ми спробуємо пояснити у цій статті.
На жаль, з року в рік угорську мову на вулицях Ясіня стає чути суттєво менше. Водночас багато місцевих родин, насамперед, зі змішаних шлюбів, намагаються зберігати свій зв’язок з угорською нацією попри те, що в повсякденному житті послуговуються більше українською мовою. Допомагають їм у цьому «угорський» дитячий садок та угорськомовні класи в одній з місцевих шкіл — загальноосвітній школі №1.
«Угорські класи» розташовані в окремому корпусі школи на вулиці, яку назвали на честь Андрія Костика, — місцевого жителя та полеглого добровольця, командира відділення 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, який загинув у серпні 2022 року під час українського контрнаступу в Херсонській області. Започаткували угорськомовний напрям ще в 2002 році, оскільки з’явилася потреба у класах з навчанням угорською мовою для дітей з місцевої угорської спільноти та змішаних україно-угорських сімей. Тоді приміщення під угорські групи садочка та класів передала парафія римо-католицької громади селища.
Угорськомовні класи у школі охоплюють з першого по девʼятий класи та загалом налічують 73 учні, які відвідують школу офлайн. Ще понад 20 — навчаються вдома або за індивідуальною формою навчання, зі своїми асистентами. Власне, з першого по девʼятий клас учні угорськомовних класів навчаються в цьому окремому корпусі.
З першого по четвертий клас всі предмети тут викладають угорською мовою (звичайно, за виключенням української мови). А з 5-го по 9-й школярі в угорськомовних класах мають поглиблене вивчення рідної, тобто угорської мови — вона за навчальною програмою викладається як друга іноземна двічі на тиждень. Така мовна модель навчання тут діє з моменту заснування угорськомовних класів у школі, тобто з 2002 року. Змінювалася тільки кількість годин викладання угорської мови з 5 до 9 класу.
Це важливий момент, адже на цьому прикладі селища Ясіня ми бачимо функціонування мовної моделі для нацменшин, яка могла потенційно бути запроваджена на базі освітнього закону 2017 року, причому в найбільш, так би мовити, жорсткій версії щодо навчання мовою нацменшини. Тобто у Ясінях ця мовна модель була обрана первинно задовго до ухвалення закону 2017 року. Принагідно також зауважимо, що стаття №7, так звана мовна стаття, закону про освіту від 2017 року так ні хвилини не набула чинності, її зміст було кілька разів змінено, і зрештою нинішнє українське законодавство дозволяє угорській нацменшині вивчати у школі усі предмети угорською мовою за виключенням 4-х — українська мова, література, історія України та захист Батьківщини.
Повернімося до угорського кейсу Ясіня. Після 9 класу школярі переходять з «угорського» корпусу до старших класів основної україномовної школи, які переформатовують, «змішуючи» учнів.
Всього навчанням учнів тут опікуються сім носіїв угорської — це і вчителі початкових класів, і вихователь групи продовженого дня, і асистенти в класах з інклюзивною формою навчання. Це етнічні угорці, які вільно володіють мовою та практикують білінгвальне, українсько-угорське викладання своїх предметів.
Навчання рідною мовою як шлях зберегти своє коріння
Початкову освіту угорськомовним дітям у Ясінях викладає вчителька зі швабським, словацьким та угорським корінням Марія Кеслер з Ужгорода. Близько трьох років пані Марія щодватижні долала 250 кілометрів з Ужгорода, а потім стільки ж назад, щоб викладати у селищній школі угорською мовою. Потім остаточно оселилася тут, в Ясінях.
– Моїм вчителюванням завдячую перш за все моїй мамі, адже насправді я мала стати не вчителем, а художником. Моя перша і друга освіта взагалі не стосувалися школи. У різні періоди життя я підпрацьовувала в дитячих садочках, в школі-інтернаті з покинутими дітками. Це було важко, — розповідає пані Марія. — Займалась і методичною роботою в департаменті освіти обласної адміністрації. Там я мала безпосередню дотичність до освіти нацменшин і об’їздила геть всі без виключення школи області.
За словами вчительки, основна мета реалізації права на освіту мовами нацменшин — зберегти рідну мову значної частини населення, їхні національні традиції та коріння.
– Якщо угорська спільнота втратить можливість навчатися рідною мовою в школі, то вона перестане існувати тут, де мешкає уже близько тисячі років разом з іншими націями. У нашій спільній історії було різне, і дуже важливо не повторювати помилок минулого, і берегти та розвивати ту історичну мультикультурність, яка сформувалася в Ясінях.
Пригадую, раніше на Рахівщині було досить поширено, коли етнічні угорці носили власне національне вбрання. Зараз етнічний угорець тут частіше навіть вдягне вишиванку. Кілька років тому ми з колегами виграли грант на пошиття традиційного угорського національного жіночого одягу. Кожна вчителька угорськомовних класів нашої школи його має і на національні свята ми його одягали. Водночас після початку повномасштабного вторгнення ми домовились, що вдягатимемо українську вишиванку, бо це невіддільна частина національно-патріотичного виховання, яке вкрай важливе.
Корінь квадратний угорською та роль «кухонної» мови
Навчання в «угорській» початковій школі відбувається рідною для більшості школярів угорською мовою або білінгвально, коли вчитель пояснює матеріал почергово угорською та українською для кращого засвоєння.
– Адже етнічному угорцю, наприклад, сприймати інформацію про корінь квадратний з числа легше рідною мовою. Це апріорі так закладено природою і цього у меншини відбирати не потрібно, — каже Марія Кеслер.
За словами пані Марії, у кожному угорськомовному класі є певний відсоток учнів, котрі спілкуються так званою «кухонною» угорською, оскільки літературною мовою тут майже не розмовляють.
– І наша «кухонна» мова дуже сильно відрізняється навіть від тієї, яка є в Берегові. Угорці на Берегівщині, наприклад, використовують закінчення, часто вони використовують множини. Якщо розуміти, як утворюються угорські речення, то це важливо. А в Ясінях цього майже не використовують.
У Берегові, Виноградові чи в селах Ужгородського району переважає угорськомовне середовище, угорська є мовою спілкування в родині, в школі. І навіть під час викладання української мови в школі вчителі пояснюють дітям матеріал угорською. Це суттєво важче. Ми ж працюємо навпаки, адже у нас в більшості діти вже не є носіями угорської мови. Її дуже мало. Тому ми практично «з нуля» навчаємо їх, наприклад, рахувати угорською, і одночасно — українською. І я маю викласти весь матеріал двома мовами, з фізкультхвилинками та іграми, втиснувши все в один урок.
Підтверджує слова вчительки й директорка департаменту освіти Закарпатської ОВА Мар’яна Марусинець. Середовище, на її думку, є одним з ключових факторів, які впливають на володіння рідною мовою, мовою навчання та загалом успішність.
– Важливо враховувати вплив того середовища, в якому виховуються діти в Закарпатті. Це багатомовне середовище, де часто в побуті переважає діалектний говір і через це дитина як чує, так і пише. Тобто помилки трапляються не обов’язково тому, що дитина виховується в угорськомовній сім’ї, а тому, що вона чує і розмовляє вдома «по-перечинськи», «по-ясінськи» тощо. Звісно, що тут є і роль вчителя, бо якщо він стає для дитини еталоном для наслідування, то це впливатиме й на мовному рівні.
Марія Кеслер підкреслює відмінність між громадами Верхньотисянського регіону та Берегівщиною чи селами Ужгородського району й тим, що в останніх усвідомлення важливості володіння державною мовою для свого ж майбутнього прийшло останніми роками. Тож тепер і там учні дедалі частіше обирають вступ до українських вищих навчальних закладів. Та все-одно залишається високий відсоток тих, хто обирає вищу освіту в Угорщині.
Попри низькі цьогорічні результати національного мультипредметного тесту та стереотипність щодо впливу на загальний рівень успішності учнів зі шкіл з мовами навчання національних спільнот рейтинг шкіл України показує й позитивні приклади. Так, Пийтерфолвівський ліцей з угорською мовою навчання став 50 з 250 навчальних закладів області, а Ужгородський ліцей імені Дойко Габора зайняв 21 місце серед шкіл Ужгорода.
– На мою думку, важливим, у тому числі в освіті мовами нацменшин, є принцип змагальності. Тому ми активно просуваємо «олімпіадний» рух. Наприклад, ми маємо двох призерок зі шкіл Берегова, які отримали перше місце на Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, — зазначає Мар’яна Марусинець. — Щороку ми проводимо олімпіади з мов національних спільнот — минулоріч була словацька мова, цього року олімпіада з чеської. Перше місце на олімпіаді зі словацької мови здобув учень школи, де словацька вивчається тільки як факультатив (таких шкіл в області 13). Це дуже мотивує дітей, для яких ці мови є мовами спілкування і створює конкуренцію між ними.
Принцип змагальності використовують вчителі й у інших видах позашкільної діяльності, наприклад, у написанні та реалізації проєктів. Це і міжнародні екологічні ініціативи на кшталт «П’ять країн — одна ріка», і участь у шкільному громадському бюджеті (це своєрідна демократична лабораторія у мініатюрі, де учні стають не просто споживачами освіти, а її співавторами, на конкурсній основі отримуючи фінансування для власноруч написаних проєктів). Тому часом виникає питання, чи не складно дітям, які навчаються угорською, брати участь у конкурсах чи написанні проєктів українською мовою.
Як приклад у школі наводять простір, який відкрили 1 вересня цього року на базі одного з класів в «угорському» корпусі школи. Ініціатива організації такого простору — учнівська, а одна з ініціаторок — дев’ятикласниця Соломія, яка з угорськомовної родини та закінчила 9 класів із поглибленим вивченням угорської мови. Решта співавторів — учні різних україномовних класів.
У цьому просторі можна займатись музикою, рукоділлям, спробувати себе у моделюванні одягу чи детальніше досліджувати світ. Після занять учні тут можуть переглядати фільми за допомогою придбаного кінопроектора. Фінансування проєкту учні отримали саме коштом шкільного громадського бюджету, перемігши у загальношкільному конкурсі. Ще двоє учасників цього конкурсу, автори інших шкільних проєктів, також закінчили навчання в початковій школі угорською мовою.
– Тобто ініціатори проєктів — це мікс із учнів різних класів, — каже Марія Кеслер, — і вони співпрацюють. Угорськомовні класи залучаються в загальношкільні проєкти, а «українські» — сюди, щоб не було відокремлення. Ми в одному організмі, в одній екосистемі.
Про мотивацію і фінансування
Освітяни розповідають, що раніше угорськомовну частину школи підтримували угорські благодійні організації та уряд через різноманітні фонди. Та й взагалі до допомоги залучали всіх, до кого могли дотягнутись з угорського боку. Значна частина спонсорів чи благодійників самі знаходили школу та пропонували допомогу — від забезпечення канцтоварами до відшкодування коштів за харчування дітей. Це з одного боку сформувало впевненість у зовнішній підтримці, а з іншого — призвело до інертності батьків місцевих школярів.
У кожної з родин, які дають своїх дітей на навчання у класи із навчанням угорською мовою своя мотивація та пріоритети. Загалом це бажання зберегти свою ідентичність, зберегти знання мови, а подекуди й здобути його мало не «з нуля». Адже серед учнів є як діти з угорськомовних родин, так і з україномовних.
Для багатьох батьків важливим є й формат навчання та організація класів. Самі вчителі називають їх класами «сімейного» типу, адже в середньому тут навчаються 10-15 учнів, тоді як в основній школі 25-30, а часом і більше.
За словами Марії Кеслер, особливості угорськомовних класів дають більше простору і для вчителя використовувати різні методики. Особливо тут цінують STEM-освіту, елементи якої намагаються інтегрувати у заняття з різних предметів. Тобто коли вивчення предметів відбувається не окремо, а вчитель об’єднує елементи природничих наук, технологій, інженерії та математики через спільні проєкти та практичні завдання.
– Школи в інших областях вже давно працюють за STEM-програмами. Ще під час своєї роботи в департаменті освіти обласної адміністрації я спостерігала, як передові закарпатські школи також працюють в цьому напрямку. А тут такого не було. Але з часом молоді педагоги отримали у своє педагогічне навантаження ці предмети, а цьогоріч до 10-річчя STEM-освіти в Україні ми наважились взяти участь у всеукраїнському конкурсі, інтегрувавши в заняття всі класи, включно з угорськомовними початковими.
Адаптація та професіоналізація навчання
Якщо зараз ситуація щодо мови навчання в регіонах зі значною часткою національних спільнот вже більш-менш вирівнялась, то до 2020 року відбувався доволі складний період адаптації до збільшення частки навчання українською мовою.
Однак якраз у тих школах, де серйозно підійшли до організації навчання на основі білінгвального викладання, раніше пропонований процес адаптації змін до освітнього закону 2017 року (який, до слова, так ніколи й не вступив у дію), за яким залежно від класу навчання мали вводитись 20%-40%-60% вивчення предметів українською мовою, виявився не таким актуальним. Адже тут двомовне викладання предметів дозволило учням сприймати нову інформацію рідною для себе мовою, паралельно закріплюючи її відтворення та застосування на практиці українською.
– Ця «відсотковість» у викладанні предметів українською важче могла сприйматись у школах, де навчання велось мовою нацменшин повністю. Але з досвіду, наприклад, в загальноосвітній школі №10 в Ужгороді (Ужгородський ліцей ім. Дойко Габора, – ред.), де навчання ведеться повністю угорською мовою, підійшли дуже грамотно до цих змін і відсотковість застосування української мови давали на легші для сприйняття предмети — мистецтво, музику, фізкультуру. Таким чином перехід з угорської на українську мову навчання відбувався поступово і легше, — розповідає Марія Кеслер.
Полегшити освітній процес, на думку освітянки, варто, підійшовши до навчання і до створення освітніх програм для нацспільнот локально. До прикладу, програму вивчення української мови потрібно сформувати так, аби її легше було сприймати, до прикладу, саме угорськомовному населенню регіону.
– Адже підручник, виданий для угорських шкіл не буде рівнозначно корисним для берегівських, виноградівських шкіл та водночас верхньотисянських. Однак для локалізації цих програм бракує кваліфікованих команд, адже вчителі настільки перевантажені різними поточними дрібницями, їм просто не вистачає ні часу, ні натхнення писати ті програми.
До речі, що стосується забезпечення підручниками, то, за даними Закарпатської обласної військової адміністрації міністерство освіти повністю забезпечує ними такі заклади — від загальних предметів і до підручників з угорської мови та, наприклад, української мови для угорців. Заклад має змогу обрати собі авторів, які є на ринку в поточному році, подати заявку й отримати підручники їхнього авторства.
– Вибір підручників, за якими вестиметься навчання, залишається за самим вчителем-предметником. Той спостерігає за рівнем своїх учнів і обирає підручники залежно від їхньої здатності осилити ту чи іншу програму конкретного автора, — каже директорка департаменту освіти Закарпатської ОВА Мар’яна Марусинець. — Також ми додатково до основних підручників ввели цілу лінійку підручників для 1-6 класів, які нам передала Угорщина. Їх переклали з угорської та допомогли з грифуванням освітяни із Закарпатського угорського інституту, які є фахівцями в цьому напрямку.
На необхідності змін у програмах викладання для дітей з числа національних спільнот наголошує і директорка департаменту освіти Закарпатської ОВА.
– Наведу приклад: 87% зареєстрованих учасників національного мультипредметного тесту позитивно складають іспит з англійської мови, натомість із української мови показник нижчий. Здається, — парадокс. А пояснення скоріш за все в тому, що методика викладання англійської мови краща. І ми працюємо зараз над усуненням таких розбіжностей, — зазначає Мар’яна Марусинець.
У перспективі в області працюють над забезпеченням продовжуваності освіти мовами національних спільнот — від дитячого садочка та школи, як в Ясінях, і до професійно-технічних чи вищих навчальних закладів.
В Ясінянській школі з-поміж учнів, які вирішили продовжити здобувати освіту угорською мовою, більшість вступають до угорськомовного ліцею в Тячеві [Тячівський ліцей з угорською мовою навчання імені Ш. Голоші, – ред.]. Там основною умовою навчання є володіння угорською мовою, але працюють вони і з україномовними дітьми. Цей ліцей готує переважно важливі робітничі та прикладні спеціальності.
Загалом же в Закарпатті діють 107 шкіл в 24 територіальних громадах, де навчання ведеться мовами національних меншин повністю або частково. Найбільше учнів навчається угорською мовою — майже 13 тисяч, румунською — 2,3 тисячі школярів, словацькою мовою — 114 учнів у одній школі в Ужгороді.
На думку Мар’яни Марусинець, майбутнє таких закладів, як і старших класів шкіл, у тому числі з навчанням мовами нацменшин, — за більшою професіоналізацією. Існуючі стандарти потребують приведення до європейських та поділу на академічний і професійний напрямки. Тоді рівна конкуренція між учнями та студентами може стати рушієм розвитку освіти.
Віталій Дячук,
аналітик Інституту Центральноєвропейської Стратегії
для Infopost.media
фото: Infopost та надані Марією Кеслер
